Другі роковини загибелі Героя з Крихівців Михайла Михайлюка

Сьогодні минають другі роковини загибелі Героя з Крихівців Михайла Михайлюка – захисника України з 2015 року, сержанта, старшого стрільця стрілецького відділення 122-го батальйону 81-ої окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Михайло віддав своє життя 24 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання із захисту України поблизу населеного пункту Білогорівка Лисичанської міської громади Сіверського району Луганської області.

З нагоди роковин в Історико-етнографічному музеї громади Крихівців оформлено експозицію, присвячену життю, військовому шляху та подвигу Героя. Особливе місце в ній займають особисті речі воїна, які передали до музею його батько Ярослав та дружина Надія. Серед експонатів – натільний хрестик, вервичка та іконка, які супроводжували Михайла від першого до останнього дня його служби. Також збережено записку, написану пораненим побратимом, який був змушений залишити тіло Героя на полі бою, та карту з геолокацією місця загибелі. Саме ці речі допомогли згодом знайти та повернути Захисника на рідну землю.

Сьогодні музей відвідали учасники літньої школи Центру патріотичного виховання учнівської молоді імені Степана Бандери. Під час екскурсії «Тут все починалось…» вони ознайомилися з історією громади, бойовим шляхом її захисників та вшанували пам’ять полеглих Героїв. Саме такі зустрічі допомагають молодому поколінню усвідомити ціну української свободи та зберігати пам’ять про тих, хто віддав за неї найдорожче.

Михайло Ярославович Михайлюк народився 20 листопада 1987 року в селі Крихівці, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Крихівецькому ліцеї, а згодом здобув вищу освіту, закінчивши Тернопільський національний економічний університет. Після проходження строкової військової служби працював в Івано-Франківську та Польщі. Уперше був мобілізований до лав Збройних сил України 28 квітня 2015 року, проходив службу до 12 липня 2016 року. Після демобілізації знову працював за кордоном, однак практично напередодні повномасштабної війни повернувся в Україну.

13 березня 2024 року Михайло вдруге став до лав захисників України. Уже в червні він виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту – Луганському. Сержант, старший стрілець аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 122-го батальйону військової частини А4165, позивний «Морпіх», він до останнього залишався вірним військовій присязі та своєму обов’язку.

Після бою 24 червня 2024 року Михайло майже два роки вважався зниклим безвісти. Увесь цей час його рідні жили надією, чекали на звістку та вірили, що він повернеться додому. Лише після проведення ДНК-експертизи було офіційно підтверджено його загибель. На підставі постанови Слідчого управління ГУНП у Хмельницькій області від 29 квітня 2026 року Героя визнано загиблим. Встановлено, що він загинув 24 червня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу російських військ під час виконання бойового завдання біля Білогорівки.

12 травня 2026 року Михайла Михайлюка провели в останню путь та поховали на Алеї Героїв кладовища села Крихівці. Його ім’я назавжди вписане в історію громади та України як приклад мужності, самопожертви й безмежної любові до Батьківщини.

Вічна пам’ять і слава Герою!