Новини рубрики
Громадо, звітуємо! Подарунок на Романа для крихівецького воїна Романа!

Сьогодні ми зробили подарунок для крихівецького воїна Романа (у день  його іменин) та його побратимів із 128-ї  Окремої гірсько-штурмової бригади. Придбано й передано на фронт якісну бензопилу. Також передали так  необхідні в цих погодних умовах спальники, карімати, зібрані на базі Крихвецького старостинського округу. А напередодні феям-крихівчанкам вдалося оперативно, при свічках (!), сплести для Романа й побратимів білу маскувальну сітку.  Бензопилу придбано за членські внески Громадської організації «Крихівецька громада: минуле й майбутнє» (5 тисяч) та за вилучені кошти з останньої міні-ярмарки на підтримку ЗСУ (7 тисяч), де були реалізовані горнятка із символами громади (гербом та прапором). Дякуємо всім небайдужим членам  Крихівецької громади та парафіянам Храму Успіння Пресвятої Богородиці. Роман  –  учасник бойових дій із 2014-го, нащадок багаторічного війта села – Івана Жилюка (Соломона), онук репресованої зв’язкової ОУН Дмитрів Ганни (Звенислави), учасниці Норильського повстання та політв’язня з Литви А. Янулевічуса.

22 жовтня – 140-річчя від дня народження відомого громадського діяча Галичини Дмитра ЗАГАЙКЕВИЧА, старшини УГА, працівника апарату УНРади ЗУНР

У часі відзначення ювілею з дня народження Дмитра Загайкевича  Громадська організація «Крихівецька громада: минуле й майбутнє», колектив краєзнавців та народознавців «Кріх КРЕС», Народний університет громад імені Петра Ісаїва виступають із такими ініціативами: закарбувати його ім’я на плиті  Меморіального комплексу «Борцям  за волю України» у Крихівцях (поруч з іншими імена воїнів УГА); встановити в Івано-Франківську (за адресою вул. Франка, 35, де разом із дружиною Геленою-Аурелією проживав Дмитро Загайкевич) пам’ятну анотаційну дошку в рамках проєкту міської ради «Івано-Франківськ – місто Героїв» (звичайно ж, після завершення війни та встановлення, в першу чергу, анотаційних  дощок загиблим  на російсько-українській війні ХХІ ст.).

Україна повинна пам’ятати всіх своїх Героїв. Крім того,  необхідно встановити пам’ятні дошки Д. Загайкевичу на батьківщині, оскільки помер і похований він на чужині. Про Дмитра Загайкевича  навіть польська поліція, яка пильно стежила за ним, у таємних донесеннях відзначала: «Бере активну участь в політичному й суспільно-громадському житті…, належить до всіх українських товариств», «видатний політичний і суспільний діяч».

Нагадаємо стисло читачам основні віхи його біографії та заслуг.

ЗАГАЙКЕВИЧ Дмитро, син Семена, 22.10.1882 р. н., уродж. с. Крехівці. Закінчив державну гімназію з українською мовою викладання у Станиславові. Навчався на філософському факультеті Львівського університету. Відрахований за активну участь у студентських заворушеннях. Завершував навчання у Відні. Старший лейтенант резерву артилерії піхотного полку. Нагороджений бойовою «Бронзовою Медаллю воєнних заслуг» на Стрічці Хреста воєнних заслуг (1915) за зразкову службу на військовій залізниці. Працював урядником руху поїздів у м. Галич. Під час Першої світової війни – урядник військової залізниці в с. Залуччя, де отримав поранення, згодом – начальник станції у Снятині та Стрию. Працівник апарату Української Національної Ради ЗУНР (з листопада 1918 р.), секретар і скарбник. У травні 1919 р. вступив до лав УГА. Старшина УГА. 17.09.1919 інтернований поляками. Незважаючи на загрозу репресій із боку польської окупаційної влади, Дмитро Загайкевич і після звільнення продовжував проводити активну громадську роботу в умовах польської окупаціїі в міжвоєнний період проводив активну громадську роботу та служив ідеї незалежної України. Відомий на Галичині кооперативний та громадський діяч міжвоєнного періоду: член УНДО, «Просвіти», «Волі», УСРП, «Рідної школи» та ін. Член делегації від Станиславівського повіту на з’їзді філій і читалень «Просвіти» у Львові (1924). Один із організаторів читальні товариства «Просвіта» в Княгинині-Бельведері, секретар читальні «Просвіти» в Княгинин-Гірці. Член правління та скарбник Союзу гуртків «Рідна школа» ім. Шашкевича у Станиславові (який діяв на правах повітового). Разом із дружиною були меценатами «Рідної школи», підтримували дітей-сиріт та нужденних. Викладач учительської семінарії у Станиславові. Старший  асесор залізниці VI рангу Окружної дирекції державних залізниць у Станиславові, переведений після її ліквідації  на роботу в м. Радом (Польща). На панахиді з приводу смерті Михайла Грушевського перестудився, захворів на запалення легень і 29.01.1935 раптово помер. Похований у м. Радом.

А відкрила для нас  призабуте, на жаль, навіть у Крихівцях, ім’я славетного земляка його онука – п. Анна. Спогади Анни Олексіївни Грещишин про Дмитра Загайкевича, на основі документів родинного архіву, записала Л. М. Соловка 16.10.2018, 31.10.2018 (копії передані музею громади Крихівців та лягли в експозицію). Анна Олексіївна не чекала, поки вийде літопис Крихівців, щоб напасти на авторів з критикою, чому немає статей про її діда, а прийшла в колишню сільраду, принесла копії родинних документів, залишила для авторів свої контакти, проявивши свою інтелігентну галицьку вроджену діловитість, наполегливість, вимогливість, інтелектуальний рівень та ґречність, за що автори літопису їй щиро вдячні!!! Декілька слів про достойну онуку Дмитра Загайкевича.

Анна Грещинин (з д. Деренько), 1946 р. н., уродж. Крехівців, мешканка Івано-Франківська. Пригадує, як у радянські часи їх сім’я змушена була мовчки знести плюндрування могил предків  і як вони з мамою приходили на колишній міський цвинтарСтаниславівський некрополь, сідали на лавку і лише плакали…  Тут були поховані прабабуся –  графиня Феліція-Владіслава-Магдалена (1845–1892), з дому Цопот (Zopoth), прапрадіди Густав Цопот та Амелія (з д. Гаґерната)… Пані Анна не лише за шляхетним походженням, а й за життєвою громадянською позицією належить до когорти славетних галичан, адже з середини 1980-х вона –  активна учасниця процесів відновлення незалежності України та її становлення як держави у ХХ ст.

Сподіваємось на можливість проведення в майбутньому скрупульозних студій із історії роду Загайкевичів, на професійну солідарність і шляхетну щедрість дослідників у питанні віднайдення втрачених пазлів родоводу. Адже із крехівецької родини ЗАГАЙКЕВИЧІВ вийшло чи не найбільше відомих для краю постатей. А у XVІІІ ст. у Крехівцях була лише одна родина Загайкевичів – священича. На жаль, нам достеменно не відомо про родинні зв’язки відомого в краї священника о. Миколи (сина Дмитра, 1782 р. н.). Але для нас важливі архівні документи, які дослідниці Л. Соловці вдалося відшукати в ЦДІАЛ України, які свідчать, що він був уродженцем Станиславова. І ми більш ніж упевнені  у близькому спорідненні о. Миколи із крехівецькою священичою родиною Загайкевичів. Адже сином о. Миколи був Віктор Загайкевич – український галицький освітянин, професор Першої тернопільської гімназії, громадський діяч. Звичайно ж, найбільше прославив Загайкевичів син Віктора – Володимир (19.10.1876, Тернопіль – 07.06.1949, м. Міттенвальд, Німеччина) – український громадсько-політичний діяч часів Австро-Угорщини, ЗУНР, ІІ Речі Посполитої, посол та віце-маршалок (заступник голови) польського Сейму, доктор права. Але чи був він онуком о. Миколи і чи мав о. Микола стосунок до крехівецької священичої родини Загайкевичів? Ці питання залишаються відкритими для пошуків.

          Статті про уродженця Крихівців Дмитра Загайкевича  опубліковані у літописі Крихівців та часописі «Крихівецька родина» (№ 8 (21), 2018 р.), «Крихівецька громада» (№2–3 (6–7) від 14.10.2022). У презентованій нещодавно 4-томній енциклопедії «Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923», визнаній всеукраїнським рейтингом «Книжкою року-2021», також є стаття співавтора Л.Соловки про нього (Т. 2: З–О, с. 17–18.).

Акція «Не бійся! Знати та вшанувати Героїв – наш обов’язок!». Відзначення 80-річчя створення УПА у Крихівцях

Відзначення 80-річчя створення УПА цьогоріч у Крихівцях було особливим. І не лише тому, що відбувалося воно в часі війни, й акція 14.10.2022 пройшла під гаслом: «Не бійся! Знати та вшанувати  Героїв – наш обовязок!». Заходу передувала велика підготовча робота, проведена Історико-етнографічним музеєм громади Крихівців та ін. Були проведені такі підготовчі роботи: збір інформації про вояків та зв’язкових УПА, свідчень членів родин про їх життєпис, експедиції із встановлення місць їх поховання (дякуємо членкині секції екскурсоводів «Кріх КРЕС» Юлії Івасюті). Також були виготовлені та встановлені на Меморіальному комплексі «Борцям за волю України»  інформаційні стенди про всіх крихівчан, які упродовж століть боротьби поклали своє життя за ідею незалежної України (дякуємо старості Надії Фотуймі та депутату міської ради Мар’яну Вагилеву за їх виготовлення). До Дня захисників та захисниць України, Дня Українського козацтва та до 80-річчя створення УПА випущено часопис на 8-ми стор., де можна, у т. ч. і на нашому сайті, прочитати детальні статті про наших Героїв історії та сьогодення. Підготовка часопису та інформаційна розробка стендів здійснена Любов’ю Соловкою та Ярославою Івасів. У переддень ми виготовили кошики живих квітів, за що особлива подяка членкиням творчих колективів Народного дому с.Крихівці – Юлії Вілюш, Христині Кравчук та художньому керівнику Лілії Громоляк. Маршрут ностальгічного походу проліг до Меморіального комплексу «Борцям за волю України», де були встановлені кошики квітів всім крихівчанам – борцям за Україну упродовж століть, далі – на цвинтар до могил вояків і зв’язкових УПА. До  походу долучилися староста Надія Фотуйма, члени Громадського пункту охорони громадського порядку с. Крихівці, який очолює Володимир Червінка, громадські активісти та члени родин. Громадська організація «Крихівецька громада: минуле й майбутнє» (голова – Любов Соловка), музейна рада Історико-етнографічного музею громади Крихівців (голова – Оксана Малик) ініціюють занесення могил вояків УПА (Івана Дяківа, Федора Барана, Івана Барабаша) та зв’язкових УПА (Анни Заліської, Анни Ткачук, Софії Хоробчук, Євгенії Лукач, Василя Лукача, Михайла Лаврука та Анастасії Чомко) до Зводу пам’яток історії та культури Івано-Франківської області. Фоторепортаж Оксани Малик та Ореста Громоляка