Роковини загибелі Героя з Крихівців Петра Савчука
Сьогодні громада Крихівців вшановує пам’ять Героя України Петра Савчука, який загинув 25 червня 2025 року, захищаючи незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Екскаваторник, слюсар 5-го розряду, лауреат відзнаки «Людина року – 2021» у номінації «Робітник року», командир мінометного розрахунку, розвідник-далекомірник мінометного взводу стрілецького батальйону 115-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України, він загинув у бою між населеними пунктами Новоплатонівка та Лозова Харківської області, прикриваючи відхід своїх побратимів. За мужність і самопожертву Петро Савчук був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та іншими відзнаками.
Петро Михайлович Савчук народився 28 лютого 1979 року в селі Дубівці. Згодом понад десять років проживав у Крихівцях, де створив сім’ю, виховував дітей і був добре знаний як чесна, працьовита та щира людина. Дитинство провів у багатодітній родині, де змалку звик до важкої праці. Ще з чотирнадцяти років разом із батьком їздив на заробітки, допомагаючи сім’ї. Після закінчення школи здобув фах екскаваторника у ПТУ №15 міста Івано-Франківська. Його трудовий шлях був пов’язаний із будівельною галуззю та промисловими підприємствами, а з 2018 року працював у КП «Івано-Франківськводоекотехпром», де пройшов шлях від слюсаря третього розряду до висококваліфікованого фахівця п’ятого розряду. За багаторічну сумлінну працю був удостоєний відзнаки міського голови Івано-Франківська «Людина року – 2021» у номінації «Робітник року». Колеги пам’ятають його як майстра своєї справи, доброзичливого, відкритого й безвідмовного у допомозі.
З початком повномасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року, Петро без вагань став на захист України. Його словами були: «Йду захищати, щоб ми мали мир і спокій». За понад три роки служби він пройшов найгарячіші напрямки фронту – Донецький, Харківський, Запорізький, Сумський, Чернігівський, воював під Покровськом, Авдіївкою, Бахмутом, Куп’янськом. Побратими знали його за позивним «Лапа». Він опанував різні військові спеціальності, служив у артилерії, піхоті, розвідці, був командиром мінометного розрахунку та розвідником-далекомірником мінометного взводу стрілецького батальйону 115-ої окремої механізованої бригади. Попри численні проблеми зі здоров’ям, отримані під час служби, ніколи не шкодував себе та завжди ставив життя побратимів вище за власне. Часто повторював: «Молоді мають жити».
Незадовго до загибелі Петро перевівся до другої батареї самохідного артилерійського дивізіону, де виконував завдання військової розвідки. Він мріяв про довгоочікувану відпустку, під час якої планував зустрітися з дружиною Оксаною та донечкою Іринкою, які перебували у Польщі, а також разом відзначити десяту річницю подружнього життя. Проте здійснитися цим планам не судилося.
25 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання, Петро Савчук як командир розвідувальної групи першим вирушив перевіряти позиції. Потрапивши у ворожу засідку, він до останнього прикривав своїх побратимів і встиг попередити їх вигуком: «Тікайте!». Завдяки його самопожертві військовослужбовці змогли відійти, а сам Герой загинув у нерівному бою зі значно переважаючими силами противника. Командир Петра згадував про нього як про відданого військовій присязі воїна, який сумлінно виконував усі поставлені завдання, постійно навчався нового і був прикладом справжнього захисника України.
У скорботі за Героєм залишилися батьки, дві сестри, два брати, син Артур, дружина Оксана, донька Іринка, друзі та всі, хто знав і любив Петра. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті рідних, побратимів та всієї громади.
Пам’ять про Петра Савчука увічнено у рідному краї. 14 грудня 2025 року на фасаді Дубівецького ліцею відкрили пам’ятну анотаційну дошку на його честь. Указом Президента України №698/2025 від 30 вересня 2025 року Героя посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також він удостоєний відзнаки міського голови Івано-Франківська «За честь і звитягу» та звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська».
В Історико-краєзнавчому музеї громади Крихівців відкрито експозицію, присвячену життю та бойовому шляху Петра Савчука. Щиру вдячність висловлюємо його дружині Оксані за передані до музею особисті речі Героя – військову амуніцію та спорядження, які стали безцінними свідченнями його служби й подвигу. Саме завдяки таким експозиціям пам’ять про наших Захисників житиме у серцях майбутніх поколінь.
Вічна пам’ять і слава Герою!














