до опису № 1 справ постійного зберігання за 1780–1957 рр. фонду «Колекція документів парафії Успіння Пресвятої Богородиці, с. Крихівці»

Колекція документів відображає події, пов’язані з релігійним життям у 1780–1957 рр. Станиславівської єпархії та Крехівецької греко-католицької парафії Успіння Пресвятої Богородиці (включно з с. Драгомирчани, яке входило до її складу).

Загалом церковний адміністративно-територіальний устрій краю почав складатися ще в княжу добу. Усні джерела також свідчать про існування храму в Крехівцях ще в давньоруський період. Найдавніші документальні відомості про діючу у Крехівцях церкву містяться у повному переліку парафій, що функціонували в Галицькій землі – «Книзі реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680–1686 рр.» (опрацьованій та опублікованій проф. І. Скочилясом)1. Найнижчою ланкою церковного адміністративно-територіального устрою були парафії, які об’єднувалися в намісництва, а ті у свою чергу входили до крилосів. Крехівці належали до Станиславівського намісництва Галицького крилосу. Цей крилос складався з 17 намісництв, у т. ч. і Станиславівського, що мало під своєю опікою 23 парафії: міста Станиславів і Лисець, села Драгомирчани, Старий Лисець, Угорники, Черніїв, Микитиці, Опришівці, Угринів, Ямниця, Вовчинець, Загвіздя, Княгинин, Пасічна, Хриплин, Тязів, Чукалівка, Радче, Пациків, Павельче, Іваниківка, Заболоття й Крехівці2. У 1721 р. намісництва Львівської єпархії реорганізовано в деканати. Реорганізація тривала до 1737 р., а існуючий церковно-територіальний устрій залишався незмінним до поділу Речі Посполитої в 1772 р.3 Зі створенням у 1885 р. окремої Станиславівської єпархії, церква у Крехівцях, разом з іншими храмами й парафіями Станиславівського деканату, увійшла до її складу.

За документами Центрального державного історичного архіву України у Львові та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького («Генеральних візитацій Галицького крилосу Львівської єпархії» за 1740–1743 та 1753–1757 рр.4 та ін.), у Крехівцях діяла церква обряду русько-католицького «під титулом Внебовзяття Пресвятої Діви Марії заснована»5. У вівтарі церкви був образ Діви Марії1. У Шематизмі Львівської греко-католицької архієпархії за 1832 р. значиться в Крехівцях греко-католицька церква Успіння Пресвятої Діви Марії. У часи Першої світової війни у Крехівцях церква згоріла (у листуванні о. Івана Ісаєва зі страховим товариством «Дністер», яке є в колекції, вказано точна дата пожежі – 23.02.1915). Тривалий період –1916–1928 рр. – служби відбувались саме в парафіяльному домі, де проживав священик. Після війни парафіяни взялись за побудову нової церкви (за проектом відомого архітектора Льва Левинського), виставленої й освяченої 28.08.1928 «під титулом Успенія Пречистої Діви Марії». Тому у шематизмах клиру Станиславівської єпархії до 1939 р. назва храму – Церква Успіння/Успенія Пречистої Діви Марії. Сучасна офіційна назва Храму станом на 30.12.2021 – Церква Успіння Пресвятої Богородиці. Церква є пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 466-М).

Згідно з документами та шематизмами патронами церкви в XVІІІ ст. були знані на Покутті Потоцькі, в ХІХ ст. – відома вірменська родина Ромашканів, а у першій половині ХХ ст. – ізраеліти (родина Фаєрштейнів та ін.), з 1931 р. – «патрон – вільного надання». Як патрони церкви і власники панського двору у Крехівцях, вони давали презенти парохам, вносили пожертви та допомагали матеріалами на будівництво й реставрацію храмів, парафіяльних будинків та ін. У колекції є рукописні матеріали з цього питання о. Івана Ісаїва, за свідченнями старожилів.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Крехівцях вважалася матірною, а Церква Святого Миколая в прилуччі Драгомирчани – дочірньою церквою матірної парафії Успіння Пресвятої Богородиці. Навіть, коли під час Першої світової війни церква в Драгомирчанах згоріла та її відбудували й освятили швидше, ніж матірний креховецький храм – у 1923 році, вона все одно, згідно з шематизмами, значиться як дочірня церква парафії в Крехівцях. А парохом у Крехівцях і Драгомирчанах у 1925–1942 рр. був о. Іоанн Ісаїв2. Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Крехівцях (з 1947 р. –Крихівцях) і в радянські часи виконувала роль духовного центру округи. На молитви до неї приходили віруючі з сусідніх Драгомирчан, а також із Пацикова (Підлісся) та інших сіл регіону, де храми закрили3. Кількість парафіян крихівецького храму в 1970-х значно збільшилась, це визнавала й радянська влада.

Слід зазначити, що в часі заборони діяльності в Радянському Союзі УГКЦ (після Львівського псевдособору 1946 р.), документи парафій конфісковували або знищували. У більшості випадків радянська влада конфісковувала в церквах і передавала спочатку відділам РАЦСів (реєстрації актів цивільного стану), а згодом – на зберігання до державних архівів областей, в основному, лише метричні книги. Тому віднайдення в Храмі Успіння Пресвятої Богородиці парафіяльного архіву (захованого від спецслужб СРСР) само по собі є унікальним. За збереженими для нащадків документами можна прослідкувати життя парафії упродовж століть з 1780 р.

У процесі життєдіяльності парафії, в результаті листування з органами влади, як світської, так і духовної, в архіві парафії відклалися й важливі документи митрополії та Станиславівської єпархії. Серед документів колекції виявлено: печатки й автографи Станиславівських єпископів (Юліана Сас Куїловського, Юліана Пелеша, Григорія Хомишина, декана о. Івана Левицького, крехівецьких парохів та водночас відомих діячів Станиславівської єпархії – о. Олександра Величковського, о. Михайла Мидловського, канцлера консисторії о. Михайла Бровка, о. Івана Ісаїва, о. Михайла Яцикевича, о. Володимира Ленкавського, о. Антонія Войтіховського, о. Дмитра Стека, відомого архітектора храмів Галичини Лева Левинського та ін.

Документи передані на постійне зберігання до Історико-етнографічного музею громади Крихівців (акт передачі-прийому № 105 від 30.12.2021). Науково-технічне опрацювання документів здійснено членами колективу народознавців та краєзнавців «Кріх КРЕС» Народного дому с. Крихівці: істориком-джерелознавцем, архівістом Любов’ю Соловкою, релігієзнавцями – доктором історичних наук професором Олегом Жерноклеєвим та завідувачем відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею Марією Вуянко, а також студентом ПНУ Михайлом Жерноклеєвим. Роботи тривали півроку та зроблені за сприяння о. Степана Балагури. Документи утворили єдиний фонд – музейну колекцію.

У процесі комплектування музейної колекції проводилася експертиза цінності документів. Оскільки колекцію складають документи архіву парафії, повний комплекс робіт із їх науково-технічного опрацювання проведений згідно з відповідними правилами упорядкування архівних документів. Оскільки, відповідно до законодавчої бази, облік, зберігання і використання документів Національного архівного фонду, що зберігаються в музеях, здійснюються відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи». Всі документи було сформовано у справи. До окремих справ особового характеру укладено також внутрішні описи або іменні алфавітні роздільники. Документи колекції внесено до опису № 1 справ постійного зберігання і нараховують згідно з описом 163 од. зб. за 1780–1957 роки. Документи в описі систематизовані за тематичною схемою, а в межах розділу – в основному за номінально-хронологічними ознаками, а в окремих випадках за важливістю змісту (перевага надавалась документам про парафію над документами про окремих осіб).

У розділи опису № 1 справ постійного зберігання внесено справи за 1780–1957 рр. із урахуванням їхньої тематики:

• релігійні книги (літургія св. Івана Золотоустого старослов’янською мовою, 1808 року видання);
• розпорядження вищої урядової та духовної влади та листування з питань їх виконання, у т. ч. за 1780–1876, 1920–1950-і рр.;
• документи з питань релігійного життя Станиславівської єпархії (пастирські листи-розпорядження єпископа Григорія Хомишина; розпорядження та листування з питань організації релігійного життя парафій (у т. ч. із часів підпілля УГКЦ 1946–1947 рр.,), виборів парафіяльних комітетів у Крехівцях і Драгомирчанах; рукописи о. Івана Ісаїва (проповіді, тексти виступів, матеріали про парохів, патронів) та ін.;
• документи про діяльність «Братств тверезості» (пастирське послання Митрополита Іосифа Сембратовича про «Братства тверезості» (1874); списки членів братств і сестринств у Крехівцях та Драгомирчанах (1874–1902), грамоти Станиславівського єпископа Юліана Сас Куїловського про заснування у Крехівцях та Драгомирчанах «Братств тверезості» (1897), типовий Статут «Братства тверезості» (1896);
• документи діяльності Крехівецької парафії, включно з Драгомирчанами (про організацію парафіяльного життя, релігійну освіту, фасії/звіти про доходи та видатки парафії; листування з питань господарсько-фінансової діяльності парафіяльного комітету; списки членів церковних братств та сестринств та ін.);
• документи про власність Крехівецької парафії з Драгомирчанами (інвентарні описи парафії Храму Внебовзяття Діви Марії/Успенія Пречистої Діви Марії у Крехівцях (1785, 1926), Церкви Святого Миколая у с. Драгомирчани (1793, 1837); «Аркуші ґрунтової посідлості» у Драгомирчанах (б/д, 1821–1833, 1918–1925) та Крехівцях (б/д, 1821, 1918–1925); кадастрові плани землеволодінь у Крехівцях (1912, 1930), Драгомирчанах (1913); зведений оціночний акт домоволодінь громади віруючих Церкви Успіння Пресвятої Діви Марії у Крехівцях від 17.02.1949, генеральний план церкви, дзвіниці та двору; генеральний план ділянки з будівлями (житловим будинком, 2 сараями та конюшнею), присадибною ділянкою, садом і городом; листування з фінансово-господарських питань (у т. ч. із питань патронату власників дібр у Крехівцях над парафією й церквою та історичні зобов’язання підтримки будівництва церков і парафіяльних домів);
• документи з питань будівництва нового храму у Крехівцях (грамоти Станиславівського єпископа на освячення фундаменту (1926) та благословення новозбудованої церкви, престолу і нового кивоту (із завірчим записом о. Антонія Войтіховського про благословення 28.08.1928 новозбудованої Церкви під титулом Успенія Пречистої Діви Марії);
• документи про зведення дзвіниці та освячення дзвонів, утримання цвинтарів, побудову парафіяльного дому та господарських споруд;
• внутрішня документація парафії.

Метричні книги церкви, як зазначено в шематизмах, були в церкві з 1785-го1. Колекція включає чисельний блок документів, які містять метричні відомості про парафіян за 1785–1946 рр. Серед них метричні книги2 про народження (1785–1886), шлюб (1785–1888), смерть (1785–1909); книги шлюбних оповідей (1805–1905), особові документи з питань видачі дозволів на шлюб (1896–1946) ; посмертні картки (1917–1937); метричні дані про окремих осіб та листування з цих питань за різні роки; переписи населення с. Крехівці (1857–1887) та с. Драгомирчани (1830–1857) із зазначенням № будинку, прізвищ, імен, років народження домовласників та членів їх сімей.

До опису складено такий науково-довідковий апарат: титульний аркуш, передмова, засвідчувальний напис розділу опису.

Фізичний стан документів задовільний. Перед комплектацією були проведені роботи з дезінсекції та дезінфекції (знищення фізикохімічними засобами мікроорганізмів, які руйнують матеріальну основу архівних документів) всієї колекції із метою знищення біологічних шкідників на окремих документах та біопрофілактичного, біозахисного характеру всієї колекції. Уражені пліснявою та біологічними шкідниками документи були ізольовані та піддані санітарно-гігієнічному обробленню. Проведено очищення всього масиву документів від бруду, запилення та ін.

Директор Історико-етнографічного музею громади Крихівців, історик-джерелознавець Любов Соловка 29.12.2021