Світло, яке не згасає: пам’яті волонтера Василя Михальчука

«Саме Твоя допомога наближає Перемогу», – це гасло стало девізом життя Василя Михальчука (07.04.1955–28.12.2025), майстра з золотими руками, волонтера, світлої, доброї, привітної й мужньої Людини, яку, на превеликий жаль, ми вчора провели в останню земну дорогу… Його життя було нелегким: у постійній важкій праці, а в останні дні – у важкій хворобі, але пройшло гідно й мужньо! Народився у с.Чортовець на Городенківщині, у Крихівцях проживав із 1979 р. – від часу одруження з п. Марією Дрибчак (з роду Федина). Був старшим сином у багатодітній сім’ї, тому в дитинстві та юності на його плечі лягло чимало турбот. Після служби в армії працював і на заводі, і близько 10 років на комунальному автобусі № 15 (був зразковим водієм-бригадиром). Багато років свого трудового життя (з 1985 р.) працював у комбінаті та згодом у відомій в Івано-Франківську фірмі «Реклама-центр». Чимало робіт у місті з зовнішньої візуальної реклами зроблені його золотими руками. До останніх днів працював у підрозділі Івано-Франківського національного медичного університету «Віварій», по догляду за тваринками. Із перших днів повномасштабного вторгнення зайняв активну громадянську позицію та став волонтером, членом Громадської організації «Замаскуй воїна», з якою був із перших від створення до своїх останніх днів. Активно співпрацював із Народним домом с. Крихівці, ГО «Крихівецька громада: минуле й майбутнє» у справах оформлення експозицій музею та волонтерства. Незважаючи на страшний діагноз невиліковної хвороби на останній стадії, волонтерив, збирав необхідний матеріал, обробляв його, організовував людей для збору необхідного для ЗСУ: маскувальних сіток, окопних свічок, деталей для дронів. Василь став прикладом стійкості для всіх нас та молоді! ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ!!!

Див.: https://www.facebook.com/share/p/17bttd7xau/