УСЕСВІТ ГРОМАД

ІНТЕРАКТИВНИЙ ГРОМАДСЬКИЙ НАУКОВИЙ ТА КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР

«УСЕСВІТ ГРОМАД»

76493, Україна, с. Крихівці, площа Двір, 1,

тел. 066-493-75-69, e-mail: krgrorg@gmail.com, ЄДРПОУ 44127898,

р/р UA213366770000026000052559641 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Створений при ГО «Крихівецька громада: минуле й майбутнє» рішенням зборів від 26.01.2021.

Основний напрямок діяльності – це розширення Історико-етнографічного музею громади Крихівців з однієї кімнати (площею 37 кв. м) – до простору ЦЕНТРУ «УСЕСВІТ ГРОМАД»,

ДЕ БУДЕ ПРЕДСТАВЛЕНА ІСТОРІЯ ВСІХ:

  • адміністративних громад, що нині увійшли до складу Івано-Франківської міської територіальної громади;
  • релігійних громад упродовж історії;
  • національних громад, які заселяли терени.

Інтерактивний простір Центру буде створений для різних поколінь.

Для літніх людей є можливість зустрічей, перегляду фото й фільмів у залах музею та світлиці «Кріх КРЕС». У майбутньому для різних поколінь, а особливо для молодого, буде відкрито кафе в етнічному стилі, працюватимуть аудіогіди, інтерактивні дошки, стенди і т. д.

У часі, допоки проект побудови приміщення Центру перебуватиме у стадії розробки й зведення, робота буде спрямована на розробку концепції, збір експонатів, артефактів, створення відеопродукції та змістовного реального й віртуального Центру вже сьогодні.

При Центрі планується розгорнути наукову й громадську діяльність «Народного університету громад Івано-Франківської МТГ».

Новини рубрики
ЗУСТРІЧ іЗ КРАЄЗНАВЦЕМ ВАСИЛЕМ ХАРИТОНОМ

У світлицю Народного університету громад завітав Василь Ярославович Харитон, 1963 р. н. – історик-краєзнавець, журналіст, письменник, лауреат літературно-мистецьких премій ім. Марка Черемшини (2001), ім. Марійки Підгірянки (2005), премії ім. Івана Вагилевича (2007), премії ім. Василя Стефаника (2011), а також премій ім. Романа Федоріва в галузі літератури (2013) та обласної премії ім. Володимира Полєка в галузі краєзнавства (2013), автор 25 книг та великої кількості краєзнавчих досліджень про історію населених пунктів Івано-Франківської області (у т. ч. колишнього Тисменицького району, які нині у складі Івано-Франківської ОТГ), суспільно-політичний рух на Прикарпатті. У стінах світлиці народного університету ми радимося й працюємо над підготовкою ювілейного видання «Івано-Франківська об’єднана територіальна громада: віхи тисячоліть та сузір’я імен. Том І» (до 5-ої річниці створення Івано-Франківської ОТГ 09.10.2024), адже Василь Ярославович Харитон – член редакційної колегії цього видання. Тішить, що до роботи над проєктом включився знаний краєзнавець-професіонал. До речі, саме його краєзнавчі видання на зорі 1990-х (Харитон В. На Чорній Бистриці село (нариси з історії с.Чернієва: 1399–1939 роки). Івано-Франківськ, 1993. 78 с.; Харитон В. Хриплин. Короткий історичний нарис. Тисмениця, 1995. 24 с.) та його друге видання з історії Чернієва «Село моїх снів… Сторінки історії Чернієва» (Івано-Франківськ, 2012. 104 с.) можливо за обсягами є відносно невеликими, і їх не можна назвати всеохоплюючими, але за змістом і джерельною базою – це одні з перших вагомих краєзнавчих видань Прикарпаття, які й нині, як свідчить історіографічний аналіз регіональних розвідок про населені пункти краю, залишаються свого роду взірцями краєзнавчих студій, адже водночас є і лаконічними, і змістовними. Сподіваємося, що стиль, напрацювання та досвід краєзнавця допоможуть у роботі над проєктом. Запрошуємо до світлиці команди із сіл Черніїв та Хриплин, Березівка на кущову нарад!

Див.: https://www.facebook.com/groups/155287023096358/

Проєкт: «Івано-Франківська об’єднана територіальна громада: віхи тисячоліть та сузір’я імен». Розпочинаємо

Народний університет громад в дії. Працюємо над розділом про Микитинці до ювілейного видання «Івано-Франківська об’єднана територіальна громада: віхи тисячоліть та сузір’я імен. Том І». Тішить, що у нашій команді староста села Микитинецького старостинського округу – Ірина Паращук, яка дуже вболіває за представлення рідного села, місцевий краєзнавець Галина Володимирівна Марків та провідний науковий співробітник Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Петро Ганцюк, який допоможе нам, щоб розділ про борців за волю України з Микитинців був представлений якнайповніше. Дякуємо старості Крихівців Надії Фотуймі за те, що в цей складний час створила комфортні умови для наукової праці. І Крихівецький старостинський округ став осередком як для членів Народного університету громад ім. Петра Ісаїва, так і для команд, які працюють над реалізацією цікавого інтеграційного проєкту. Запрошуємо до Народного університету громад імені Петра Ісаїва всі команди сіл Івано-Франківської ОТГ. Готові ділитись досвідом, допомогти в укладанні розділів та ін.

Див.: https://www.facebook.com/groups/155287023096358/

Народний університет громад пропонує

Народний університет громад імені Петра Ісаїва пропонує серію матеріалів, які можуть стати у пригоді всім, хто веде свою боротьбу на фланзі культурно-інформаційного фронту, і не тільки команді, яка нещодавно розпочала роботу над проєктом «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБ’ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА:  ВІХИ ТИСЯЧОЛІТЬ ТА СУЗІР’Я ІМЕН». Звітуємо, що в рамках проєкту проведено вже два семінара: 03.11.2022, за участю всіх старост 18-ти сіл та під головуванням міського голови Руслана Марцінківа, якому ми завдячуємо, що в такий складний воєнний час проєкт не був відкладений під сукно, а розпочався; 10.11.2022 відбувся семінар вже за участю як старост, так і команд від кожного населеного пункту. Розпочатий проєкт  – це не тільки праця над ювілейний виданням до 5-ї річниці ОТГ в 2024-му, у своїй суті він – ІНТЕГРАЦІЙНИЙ. Саме спільна робота в рамках проекту старост, культосвітньої та громадських еліт населених пунктів (вчителів історії, директорів Народних домів, завідувачів бібліотек, представників ЗМІ, колективів культури та громадських об’єднань, музеїв, місцевих джерелознавців, краєзнавців, народознавців, громадських діячів) сприятиме процесу соціальної інтеграції, обміну досвідом, взаємодопомозі, взаємозбагаченню, заради збереження традицій минулого та поступу новоствореної  у 2019-му Івано-Франківської  територіальної громади на фундаменті історичних традицій тисячоліть. І тоді ніякому ворогові  не вдасться вибити цей фундамент, з-під наших ніг.

Публікація «Учасницька модель проєктів “РЯТУВАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ” у науковому краєзнавстві та історичній регіоналістиці: тези науковців і практичний досвід» (лектор Народного університету громад  ім.П.Ісаїва – Олег Жерноклеєв, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника).

Учасницька модель проєктів «РЯТУВАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ» у науковому краєзнавстві та історичній регіоналістиці: тези науковців і практичний досвід

 

Онлайн-презентація «Методика усноісторичного дослідження» (к. і. н. Оксана Дрогобицька, доцентка кафедри етнології і археології ПНУ, членкиня Народного університу громад ім. П. Ісаїва)

Онлайн-презентація «Методика усноісторичного дослідження»

«Уникаймо мовних “бур’янів”» – лекція-практикум  (лектор – філолог, викладач-методист Івано-Франківського фахового коледжу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – Ярослава Іванівна Івасів).

Онлайн-презентація з досвіду краєзнавчої роботи: проект «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє творить» https://www.youtube.com/watch?v=eemnGxkauKw

Онлайн-презентація з досвіду розбудови громадського простору  в одній із громад Івано-Франківської ОТГ: громадський простір Крихівців https://drive.google.com/file/d/1JoWl_N62b8Pjl4YXE5eS4BaWXoK_6eQP/view?ts=6125e7a1

Інтерактивний громадський науковий та культурний центр  «УСЕСВІТ ГРОМАД»

https://krykhivtsi.if.ua/usesvit-hromad.

Онлайнлекція-тренінг «Комунікативні технології в умовах формування деліберативного/дорадчого суспільства» (член Народного унверситету громад – к. і. н. Віра Іванівна Кудлач – доцент кафедри суспільних наук  Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу)

https://www.youtube.com/watch?v=nDr1Z8xshKw

Учасницька модель проєктів «РЯТУВАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ» у науковому краєзнавстві та історичній регіоналістиці: тези науковців і практичний досвід

Народний університет громад імені Петра Ісаїва пропонує для всіх зацікавлених слухачів публікацію «Учасницька модель проєктів “РЯТУВАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ” у науковому краєзнавстві та історичній регіоналістиці: тези науковців і практичний досвід» (лектор Народного університету громад  ім.П.Ісаїва – Олег Жерноклеєв, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника). Нещодавно, за сприяння міського голови Руслана Марцінківа, розпочато роботу над реалізацією інтеграційного проекту  «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБ’ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА: ВІХИ ТИСЯЧОЛІТЬ ТА СУЗІР’Я ІМЕН». Сподіваємося, що для членів команди, яка приступає до практичної реалізації цікавого проєкту, ці матеріали слугуватимуть свого роду науково-методичною та теоретичною підготовкою.

 

 

 

 

 

 

 

 

Олег Жерноклеєв

Учасницька модель проєктів «РЯТУВАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ» у науковому краєзнавстві та історичній регіоналістиці:

тези науковців і практичний досвід

У цьому розділі видання ми опиратимемося на результати досліджень відомих зарубіжних і вітчизняних історіографів Еви Доманської[1], Ярослави Верменич[2] та наш краєзнавчий досвід, напрацьований упродовж 20-ти років.

Зокрема, у 2018 р. побачило світ фундаментальне історико-краєзнавче дослідження «Град над Сагою: Літопис села Чортовець»[3]. Презентація видання, з ініціативи «Всеукраїнського товариства «Просвіта», відбулася у Києві в Національному музеї Тараса Шевченка 21 листопада 2018 р. Проєкт відобразив скарби історико-культурної спадщини покутського поселення у книзі на 716 сторінок великого формату, компакт-диску з 500 світлинами та кадрах 40-хвилинної кінострічки. На презентації, яка викликала значний суспільний резонанс, пролунали слова: «Після виходу цієї праці краєзнавство буде поділятися на періоди: до «Граду над Сагою» і після нього». Кропітка 10-літня праця авторського колективу отримала високу оцінку у виступах голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, народного депутата України багатьох скликань, відомого українського політика й громадського діяча – П.М.Мовчана, завідувача відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України Національної академії наук України, професора О.Є.Лисенка, ректора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, професора І.Є.Цепенди, письменника, поета, видавця, лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка, літературного редактора видання Ю.Г.Буряка, віце-президента Національної академії мистецтв України В.Д.Сидоренка, доктора історичних наук І.Б.Гирича та ін.

За два роки потому, 2020 р. вийшов друком літопис «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить»[4], який визнано переможцем обласного конкурсу «Краща книга Прикарпаття 2020» в номінації «Народознавство, краєзнавство». Написаний на значній першоджерельній базі, з використанням архівних документів, періодики, усної історії, а також матеріалів археології, лінгвістики, етнографії тощо, літопис містить 934 кольорові ілюстрації, у т. ч. карти. У роботі над цими проєктами нам суттєво допомогли парадигми та підходи, напрацьовані в попередні роки прикарпатськими науковцями при підготовці ґрунтовних, колективних ілюстрованих видань з регіональної історії під керівництвом професорів Миколи Кугутяка, Володимира Грабовецького, Василя Марчука, Володимира Великочого та інших[5], а також наш скромний досвід участі в їх реалізації.

Відома американська історіограф польського походження Е. Доманська назвала таку історію “рятувальною історією”. Кого або що вона рятує? Чи рятує вона нашу історичну спадщину від забуття? Мабуть, але не тільки. Чи рятує вона сьогодення від викликів, які стоять на порядку денному? Теж, мабуть, але не тільки.

Завдання будь-якої історії –  пояснювати сьогодення, але насправді саме така локальна місцева історія рятує наше майбутнє через свою формативну функцію, вона формує нові покоління, виховує на прикладах з історії, вона прививає справжні глибинні цінності, наші ключові переконання, виходячи з яких ми діємо в різних ситуаціях, виходячи з яких ми вирішуємо  проблеми, що постають перед нами в житті. Виховує молоде покоління на цих історичних прикладах[6].

Тому й назва нашого проєкту, який ми презентуємо і над яким розпочинаємо роботу, – «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБ’ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА:  ВІХИ ТИСЯЧОЛІТЬ ТА СУЗІР’Я ІМЕН». Говорячи про сузір’я імен, ми говоримо як про наших відомих генетичних предків та інтелектуальних попередників, уродженців теренів, так і про творення свого роду пантеону ОТГ. Адже на теренах малої батьківщини відбувалось становлення непересічних особистостей – учасників Української революції початку ХХ ст., у т. ч. працівників державних органів ЗУНР, вояків УСС і УГА, діячів українського руху 1920–1930-х років, національно-визвольної боротьби ОУН і УПА з радянським режимом у 1940–1950-х. Залучення до команди провідного наукового співробітника Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Петра Ганцюка, сподіваємось дозволить суттєво доповнити пантеон учасників національно-визвольних змагань та вивести із забуття чимало їх імен.

За Е. Доманською: «Аналіз еволюції ідеї рятувальної історії веде до висновку, що вона пов‘язана передусім з порятунком майбутнього. Ця перспектива майбутнього спричиняється до того, що рятувальна історія стає чимось більшим, ніж проект – вона стає візією» (тут і далі виділення в тексті цитат наші. – О.Ж.)[7].

До участі в нашому спільному проєкті покликані насамперед старости, які є не просто представниками, а говорячи сучасною мовою лідерами живих громад, і як ніхто інший розуміють важливість історії громад у сенсі «порятунку майбутнього». Сільський голова с. Крихівці 2015–2020 рр.  Мирон Миколайович Гаргат на презентації літопису села влучно зауважив: «Пройдуть роки, десятиліття, віки, тисячі років, вийдуть із ладу водопроводи й каналізаційні системи, осиплються споруди, а ця праця, ця робота залишиться на віки – і майбутні покоління будуть вдячні». На презентації книги заступник голови Крихівецької сільської ради  в 2015–2020 рр., а нині староста Крихівецького старостинського округу – Надія Ярославівна Фотуйма подякувала авторам «за втілення мрії багатьох крихівчан, які чекали на докладне краєзнавче дослідження про рідне село»[8]. Із 19-ти населених пунктів, які ввійшли до Івано-Франківської ОТГ, 8 не мають на сьогоднішній день написаних історій. Сподіваємося, що нам, відповідальним упорядникам і членам редакційної колегії, вдасться втілити в узагальнюючому виданні їх мрію в життя. Що ж дасть цей проєкт іншим населеним пунктам та всій ОТГ загалом?

«РЯТУВАЛЬНА ІСТОРІЯ» – її суть та актуальність спочатку викладаємо тезами однойменної статті Е. Доманської.

«Рятувальна історія перетворюється на елемент реституційної, регенераційної, підтримуючої та афірмативної гуманітаристики»[9]. Адже вона впливає на «зростання свідомості», так чи інакше змінює ставлення людей до інших, до природи, рідних теренів…

         РЯТУВАЛЬНА ІСТОРІЯ – ІСТОРІЯ АФІРМАТИВНА. Засадничою зміною є відхід від концепції травми. «Історія рятувальна як афірмативна історія відходить від постмодерністських зацікавлень катастрофою, кінцем світу, загибеллю виду/видів, травмою, жертвою, стражданням, пусткою, тишею та виключенням. Це проект, створений «наперекір часам» („in spite of the times”), незважаючи на негативний характер подій, які почалися в минулому і відбуваються сьогодні (сьогоднішня історія як дистопія). Це «позитивна історія», зорієнтована на майбутнє (потенційна історія), що будує такий образ минулого, який створює потенціальність (тобто співтворить суспільний «горизонт очікувань») (horizon of expectations), за визначенням Райнгарта Козеллека) для майбутнього. …В афірмативній історії йдеться про підтримку, надання влади, стимулювання розвитку, будування простору для творення і розвитку індивідуальної та колективної ідентичності; про творення простору потенціальності (potentia) для дій, які спричиняються до осягнення можливих форм співіснування для поділених індивідів і колективів. Цей проект також спрямований на ідею зміцнення суб‘єкта та спільноти»[10].

РЯТУВАЛЬНА ІСТОРІЯ – ІСТОРІЯ ЕКЗИСТЕНЦІЙНА. «Це також оповідь про людей, які живуть у суперечностях і сірих зонах щоденних пізнавальних і моральних дилем та намагаються відповісти на універсальні питання про людину, життя, свободу, відповідальність, правду, насильство, сакрум – які щоразу постають у новому контексті. Історія рятувальна як історія екзистенціальна приймає перспективу суб‘єкта, яка, як пише Пьотр Філіпковський, «намагається розпізнати не лише людину в історії, але також історію в людині». Одна з її цілей – показати, яким чином «звичайні люди є незвичайними»[11].

         У фокусі її уваги перебуває реальна людина, «що діє у конкретному суспільно-політичному оточенні та належить до конкретної спільноти і чий спосіб бачення світу та минулого обумовлений місцем приналежності цього суб‘єкта, точкою його перебування. У цьому сенсі рятувальна історія є різновидом «локалізованого знання»…, яке має емансипаційний політичний потенціал, а також важливий етичний вимір… вона повертається до дискусії на тему ролі індивіда в історії і до оповіді про героїв, якими є звичайні люди, часто вмотивовані ідеалістичною місією побудови нового світу та/або відбудови старого…»[12].

Літературний редактор літопису «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить», викладач-методист Івано-Франківського коледжу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника,  філолог,  майстер поетичного слова,  активна громадська діячка Ярослава Іванівна Івасів, зокрема, на презентації сказала: «Коли мені запропонували стати літературним редактором цього видання, я ні на хвилину не вагалася, адже під час роботи… змогла доторкнутися до віків, творених моїми предками, перейнятися багатогранністю століть і збагнути велич долі кожного…»[13].

         Директор Крихівецького ліцею Світлана Іванівна Каспрук: «Після проведення таких студій багато мешканців громад відкриють для себе, сподіваємось, чимало нових незнаних сторінок з історії малої батьківщини, можливо навіть родини… [та розповідає про члена родини, який загинув у в’язниці з тавром «зрадник батьківщини», але завдяки історичному дослідженню справедливість була відновлена]. Особливо важливою ця книга є сьогодні, коли жителями нашого села стало багато людей з інших районів і навіть інших областей. Таке видання дасть змогу зберегти свою своєрідність і автентичність. І не тільки зберегти, а ознайомлювати молоде покоління із історією рідного краю. Саме книга про рідне село дасть змогу нам, педагогам, створити таку атмосферу, щоб діти вивчали історію рідного краю, знали її і пишались історією своєї малої батьківщини. Цього року в школі буде діяти гурток із краєзнавства, де діти вивчатимуть історію Крихівців»[14]. Все це в повній мірі стосується й інших населених пунктів ОТГ.

         Рятувальна історія необхідна суспільству «для зміцнення суб‘єктності та відчуття впливу індивіда і груп на зміни, що відбуваються довкола»; «для творення та відбудови відносин у спільноті»;  «для формування емпатії та морального імпульсу»; «гуманітаристика повинна визволяти та відкривати індивідуальну та спільнотну суб‘єктність; підтримувати почуття креативності; мотивувати на подолання власних слабкостей, гуманізувати, тобто виховувати»[15].

Для людини загалом характерна ідея певної автономності від держави, але одночасної включеності її в «громаду» як оптимальне для неї суспільне середовище. Лейтмотивом роботи у сфері наукового краєзнавства є крилаті слова М. Лілієнблюма: «Фундамент країни – це люди і поселення, а держава – це лише дах».

Преподобний о. Йосафат Бойко, ВС, член Курії Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, синкел у справах монашества, ігумен Спільноти Святого Папи Івана Павла ІІ, парох парафії Святих Рівноапостольних Кирила і Методія (Крихівці-Долина): «Кожна книга, яка має життя, вона має свою цінність. Бо завжди знайдуться люди, які її прочитають і скористають для свого життя. Ми завжди чуємо такий вислів: «Не варті майбутнього ті, хто не знає свого минулого». … Хочу побажати жителям наших парафій, щоби ця книга була в кожній хаті. І щоб кожен житель Крихівців зробив зусилля відкрити цю книгу і прочитати. Щоб ми в родині навчились досліджувати історію й пізнавати. Наше завдання –  вивчати минуле, щоби бути гідними наступниками нашого майбутнього»[16].

         Отець Микола Мазурик, сотрудник Храму Успіння Пресвятої Богородиці (с. Крихівці): «Ця книга – своєрідна Біблія села – це історія села. Ми надіємося, що ця книга буде в кожній домівці, надіємося, що наступні покоління будуть черпати з неї й доповнювати цю книгу. Ця книга немов та Біблія Старого Завіту [перше видання]. Надіємося, що за кілька років ця книга буде доповнена і перевидана…»[17].

РЯТУВАЛЬНА ІСТОРІЯ – ЦЕ  ІСТОРІЯ ПОТЕНЦІЙНА. Вона «пов‘язана передусім з порятунком майбутнього», що має «багато спільного з концепцією потенційної історії (potential history)»[18]. «Ідеться радше про взаєморозуміння і пробачення. Тому її головна мета – поєднання, а головне завдання полягає у віднайдені у минулому нереалізованих можливостей як необхідної передумови для творення іншого майбутнього»[19]. У цій площині вона «вписується у помітний у сучасній гуманітаристиці та соціальних науках процес перенесення наголосу з досліджень конфліктів на дослідження співпраці, співіснування, добросусідства та приязні. Не лише конфлікт (війна, підкорення), але також (а може і передусім) співпраця та базоване на ній співіснування різних етнічних, культурних, релігійних груп (хоча, звісно, це співіснування і не безпроблемне), стають чинниками, що урухомлюють історичний процес. … У цьому контексті рятувальна історія … стає своєрідною лабораторією, яка показує умови такого співіснування та спільного замешкування світу. Тут не йдеться, однак, про просування наївних ідей поєднання та консенсусу, але про роздум на тему того, як історичне знання, що показує умови співіснування людей, народів, спільнот, суспільних груп у минулому, може допомогти будувати знання про життя разом»[20].

         РЯТУВАЛЬНА ІСТОРІЯ – ЦЕ У ПЕРШУ ЧЕРГУ ІСТОРІЯ ЛОКАЛЬНА. Тобто історія, де особливий наголос робиться на реконструкції та плеканні локальної історії. Вона передбачає мультидисциплінарний підхід до дослідження минулого, головним завданням якого є пошук, збереження та удоступнення неіснуючих, пропущених або витіснених з великої Історії і часто забутих фрагментів минулого, та документація їхніх різноманітних слідів[21].

Адже існує й т. зв. проблема «пізнавальної справедливості», по яку теж говорить Е. Доманська. Проілюструвати її можна, серед іншого, і на традиційній зарубіжній історіографії освоєння наших теренів та перших писемних згадках. Тут ми можемо згадати про такі аспекти, як колонізацію краю Річчю Посполитою та про існування тут лише хащ до приходу «цивілізаторів»; про трактування перших писемних згадок як дат заснування поселення, від яких чомусь і далі рахуємо століття, сперечаюсь в одиницях, відкидаючи часом тисячоліття. Окрім того, наші терени як порубіжжя завжди були лакомим шматком для всіх прикордонних держав, у яких є достатньо «теорій» і «фактів» для виправдання тих чи інших форм зазіхання. Поки не використали історію черговий раз як інструмент для «пізнавального імперіалізму», треба самим заглиблюватися й вивчати свою історію.

Перші писемні згадки жодною мірою не можна вважати датами виникнення поселення, оскільки поселення на той час уже існували, і ці дати абсолютно не відтворюють їх тисячолітню історію. Ми цілком згідні з науковцями, які порушують питання про те, що практика відліку існування населеного пункту від першої (підкреслюємо, відомої на сьогодні) писемної згадки, є помилковою (похибка може йти на століття й навіть тисячоліття, що підтверджує археологія), а часом і політично заангажованою, пов’язаною з іноземною колонізацією земель. «Якщо хочемо жити у більш справедливому та інклюзивному світі, то потребуємо не лише політичної та економічної деколонізації, але також – і, можливо, передусім – пізнавальної деколонізації», – слушно зауважує Е. Доманська[22].

         Проілюструємо це яскраво на прикладі Крихівців. Марія Вуянко – завідувач відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею, із виступу на презентації видання «Крихівці/Крехівці: корінні, що воскрешає, оживляє, творить»: «При підготовці цього видання ми з авторами неодноразово  вели мову про археологію, неодноразово ходили в експедиції, обстежували і поля, і русла давніх річок, і долину Бистриці, і центральну частину Крихівців. І звичайно, що все це є у цій книжці… Це видання – це свого роду історичний подвиг, це є метрика для Крихівців від давніх часів аж до сьогодення… Це рідкісний варіант фахового підходу до написання історії села. Але починається все ще з найдавніших часів (а не з 1427 чи 1441 р. – дат відомих перших писемних згадок – О.Ж.), з часів неоліту [6 тисячоліть тому]. Якраз в околицях села було виявлено багато знахідок. У центральній частині міста є великі трипільські поселення, це в районі Катедрального собору. А тут, у Крихівцях, теж вирувало життя в часи неоліту, і якраз археологічні знахідки нам про це засвідчують»[23].

Ева Доманська говорить про тенденцію, коли т. зв. «”периферії” все виразніше претендують на статус важливих осередків творення знання»[24]. Тому в проєкті написання історії Івано-Франківської ОТГ ми запропонували селам, які увійшли до ОТГ, бути не т. зв. «периферіями», чи мовчки перетворитись з часом на «спальні райони» чи фешенебельні пригороди, а стати осередками творення знань з історії ОТГ. Заявити дослідженнями, що населені пункти не просто «включили/приєднали/добровільно увійшли», а цей процес має історичні коріння, нашу спільну минувшину. Оскільки, задовго до заснування міста в ХVII cт., на наших землях навколо були поселення. Вони, включені до Івано-Франківської ОТГ, привносять тисячоліття до історії міста. Така концепція закладена в побудову проєкту. Згідно з проєктом розділу «Віхи 40 тисячоліть: від перших дописемних джерел – до перших відомих  письмових згадок – і до сьогодення», вона виглядає таким чином:

ВОВЧИНЕЦЬ (із 35–10 тис. до н.е., археологія)

    • ПІДЛУЖЖЯ (із 35–10 тис. до н.е., археол.)
    • ПІДПЕЧЕРИ (із 15–5 тис. до н.е., археол.)
    • КРИХІВЦІ (із 4 тис. до н. е., археол.)
    • ЧЕРНІЇВ (із 3-2 тис. до н. е., археол.)
    • БРАТКІВЦІ (із 1 тис. до н. е., археол.)
    • КАМІННЕ (к. ІІ – поч. V ст. н. е., археол.)
    • ДРАГОМИРЧАНИ (1378 р., писемні джерела)
    • ДОБРОВЛЯНИ (1378 р., писемн.)
    • УГОРНИКИ (1378 р., писемн.)
    • РАДЧА (1383 р., писемн.)
    • БЕРЕЗІВКА (1423 р., писемн.)
    • ХРИПЛИН (1436 р., писемн.)
    • ТИСМЕНИЧАНИ (1437 р., писемн.)
    • КОЛОДІЇВКА (1461 р., писемн.)
    • МИКИТИНЦІ (1568 р., писемн.)
    • УЗИН (1578 р., писемн.)
    • ЧУКАЛІВКА (1652 р., писемн.)

Ще задовго до створення ОТГ, перший український історик міста Станиславова Петро Ісаїв окреслив краєзнавчу концепцію  Станиславова, у якій перша частина – це історія теренів: «Місто Станиславів засновано досить пізно, бо аж 1662 року. Одначе перед тим, з найдавніших часів, існувала територія, земля, на якій це місто засновано. Тим то цю статтю поділю на дві частини: І. Історія території. ІІ. Історія міста»[25].

Тому процес створення Івано-Франківської ОТГ вважаємо не тільки результатом адміністративної реформи з укрупнення, це  – повторення спіралі історії, але вже на вищому щаблі. Розуміння цього дають лише історичні знання, засновані на дописемних джерелах, результатах археологічних досліджень. Тому кожен із населених пунктів має вагомо заявити про тисячоліття та про основні важливі віхи історії. У цьому нам допоможуть археологи: завідувач відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею Марія Вуянко; старший викладач кафедри етнології і археології факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Кочкін. Плануємо провести уточнення координат розташування археологічних пам’яток, раніше виявлених і внесених до Державного реєстру[26], та археологічні розвідки в необстежених місцях. Важливо встигнути, оскільки сучасна забудова швидкими темпами знову накриває історичні пласти навіки. Також важливими є збір місцевих легенд, топонімічні студії та результати комплексних історичних досліджень.

         Загалом проведення ґрунтовних студій із тисячолітньої історії теренів всіх населених пунктів нинішньої Івано-Франківської територіальної громади, з метою підготовки науково-краєзнавчого дослідження, дозволить простежити основні віхи поступу автохтонного населення краю, починаючи не з ХVII ст. н. е. (як попередні видання з історії Станиславова/Станіслава/Івано-Франківська), а принаймні за тисячоліття до перших писемних згадок.

Ми впевнені, що кожний із населених пунктів привносить не тільки тисячоліття давньої історії, археологічні скарби, але в кожному з них відкриються для всіх мешканців ОТГ важливі сторичні віхи та події. Проілюструємо це на прикладі Крехівців.

Важливо знати, що розташовані з давніх-давен на перехресті важливих торговельних шляхів Крехівці на початку XVII  ст. згадуються в документах як містечко. Тому згодом не випадково у великого коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Ревери Потоцького виник задум будівництва могутньої фортеці на цьому місці, де перетиналися старі відомі торгові шляхи. І коли Станиславів одержав від короля Яна Казимира королівський привілей на проведення ярмарків, найчисленніша група купців була на відомій у Європі торговиці «Під звіринецькою дібровою». І ця одна з основних і найбільших торговиць була розташована на історичних теренах Крехівців (там, де нині вул. Дорошенка та ін.). Самим Крехівцям розвинутися в міське поселення сповна  завадив політичний фактор. Адже дідичем Крехівців був український шляхтич, соратник Богдана Хмельницького Іван Креховецький, а власниками сусіднього Заболоття, на місці якого постав Станиславів, – польські магнати Потоцькі. Можна навіть припустити, що в силу несприятливих для місцевого населення політичних обставин та за умов іноземного панування Станиславів Потоцького перебрав на себе естафету міського поселення, використав та реалізував міський потенціал Крехівців – автохтонного давнього поселення на руському праві, яке пройшло цей шлях із давніх-давен і до початку ХVІІ століття самостійно[27].

На наше глибоке переконання, представлений підхід до написання історії населеного пункту – це не просто краєзнавство, це наукове краєзнавство – як за обсягом опрацьованих джерел, так і за глибиною їх опрацювання.

Голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Почесний краєзнавець України, багаторічний директор Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, д-р філософії Михайло Юрійович Косило у виступі на презентації видання з історії Крихівців підкреслив: «Це, на перший погляд, звичайна історія звичайного села, а насправді – незвичайна історія незвичайного села… Краєзнавство як наука – це комплексне науково-дослідне вивчення окремої території. І ось ця книжка може слугувати прототипом такого комплексного науково-дослідного вивчення окремої локальної території… І якщо слідувати логіці цієї думки, треба наголосити на тій великій джерельній базі, яка використана при підготовці цього унікального видання. Тут практично є все, що класична краєзнавча наука використовує у своїй діяльності: і писемні джерела, й історіографія, і значний пласт архівних матеріалів, і усні оповіді мешканців, очевидців, співучасників подій, що відбувалися на теренах та ін. І тому це видання – унікальне, і тому, це село – унікальне, бо воно має таких жителів, які творили і створили цю історію, і має таких науковців, які описали цю історію і подали нам у такому презентабельному вигляді»[28].

Реалізуючи наш проєкт, беремо до уваги тези провідного вітчизняного теоретика в галузі історичної регіоналістики, д-ра іст. наук, професора, члена-кореспондента Національної академії наук України Ярослави Верменич: «Варто звернути увагу на ті особливості історичного краєзнавства, які створюють йому переваги перед іншими формами історичних досліджень. На наш погляд, вони полягають: у специфічних просторових формах організації конкретного матеріалу і чіткій локалізації об’єкта дослідження; у максимальному наближенні до суб’єкта історичного процесу – людини – в її природному та соціокультурному оточенні і можливості відтворювати події «по гарячих слідах»; у майже необмежених евристичних можливостях (пошук нових джерел у місцевих архівах, місцевій пресі, розширення їх кола за рахунок усних оповідей, опитувань, анкетування, використання особистих спостережень тощо); у використанні здобутків і дослідницьких методів суміжних галузей знання – історичної географії, етнографії, топографії, демографії, соціолінгвістики тощо; у практично необмежених можливостях заглиблення у конкретні пласти історії – з деталізацією, яка іншим галузям історичного знання не завжди доступна; у залученні до пошуку нових джерел та дослідження пам’яток широкого кола ентузіастів – студентів, учнів – і оптимізації в такий спосіб підготовки нової зміни; у вихованні патріотизму на конкретних справах»[29].

         «Краєзнавство здатне стати наймасовішим різновидом науки. Водночас воно вносить у оточення людини високий градус духовності, без якого індивід не може усвідомлено існувати. Краєзнавство береже екологію культури, без якої неможливе культурне, духовне життя. Пам’ятки культури не повинні просто зберігатися – поза людським знанням про них вони руйнуються. Завдяки краєзнавству культура стає дійовою, «працюючою»[30]. Краєзнавця цікавить археологія і етнографія, історія міст і сіл та їхнє архітектурне обличчя, історична екологія й історична демографія, стан тієї чи іншої пам’ятки і долі відомих і невідомих діячів науки і культури.

Проєктом передбачено публікації у виданні по кожному населеному пункту інформації та світлин про пам’ятки, які віднесені до «Зводу пам’яток історії та культури України»[31] та активізацію на місцях пам’ятко-охоронної діяльності, комплексного вивчення й дослідження нерухомих пам’яток, ознайомлення з культурним багатством теренів ОТГ загалом. Важливо, щоб про ці пам’ятки знали, у т. ч. підростаюче покоління, ними опікувалися старости округів, представники громадськості, за необхідності з  підключенням відповідних управлінь архітектури та ін. І цю роботу дійсно є потреба оживити!

«Рятувальна історія приділяє велику увагу презентації матеріальних і природних об‘єктів, визнаних пам‘ятками локальної спадщини… Важливим дослідницьким матеріалом для неї є індивідуальна і колективна пам‘ять, місця пам‘яті, локальна культурна і природна спадщина. Популяризуючи ідею відкритої історії, що твориться для потреб локальних спільнот, рятувальна історія виходить поза академічне середовище, переказуючи і віддаючи досліджене, проінтерпретоване і візуалізоване минуле її справжнім власникам, тобто її співтворцям. Під цим кутом зору, вона посилює розуміння історії як інтегруючого знання, що твориться не лише для науковців»[32].

У властивому, вузькому розумінні історичне краєзнавство – це «підсистема історичної локалістики, орієнтована переважно на освоєння масиву місцевих джерел. У широкому сенсі це також підтримуваний державою соціальний інститут із власною інфраструктурою й інформаційною системою, педагогічно-просвітницький рух, підпорядкований завданню пошуку і вдосконалення механізмів передачі історичної пам’яті, підтримання в суспільстві атмосфери поваги до культурної спадщини. Серед функцій краєзнавства не останнє місце займає функція соціально-історичного інформування шляхом збільшення обсягу актуалізованого історичного знання, яке циркулює в суспільстві. А отже, воно є потужним інструментом патріотичного виховання. Навчальне краєзнавство умовно поділяється на вузівське та шкільне; в його структуру можна включати і туризм – у тій, зрозуміло, мірі, в якій він виконує освітні й виховні функції. Історичне краєзнавство є, таким чином, доволі специфічною, синтетичною галуззю соціогуманітаристики. Галуззю, що спирається водночас і на природознавчий, і на історичний, і на мистецтвознавчий фундамент, що має власні, притаманні лише їй засоби впливу на суспільну свідомість. Галуззю, яка водночас є рухом – із своїми організаційними і науковими структурами, своїми методами впливу на суспільну свідомість»[33].

«Від інших форм і методів історичного пізнання краєзнавство відрізняє «прив’язка» до території і специфічний інтерес до географічних умов, соціальних відносин, місцевих традицій, біографістики. Об’єктом у історичному краєзнавстві є історія реального чи умовного «краю» – як правило, регіональної одиниці середнього рівня, але також і окремих населених пунктів, вулиць, фабрик і заводів, пам’яток містобудування, історії та культури. Предметом – визначення місця і ролі локальних подій і окремих постатей у перебігу історичного процесу у конкретній місцевості. Вивчення у певному просторовому і часовому вимірі взаємодії людини і природи, історії поселень, історії населення, історії виробничої діяльності, історії культури й духовності дає змогу дійти до таких глибин, які є практично недосяжними в інших сферах історичного пізнання. Специфіка краєзнавства полягає у тому, що воно … руйнує бар’єри між професійною наукою і аматорами-ентузіастами. Внаслідок своєї масовості краєзнавство водночас є і засобом накопичення інформації, і каналом її розповсюдження. Воно підтримує суспільний інтерес до історії не лише в місцевому соціокультурному середовищі, але й на всіх рівнях освіти, засобами музейництва, туризму тощо. Для сотень і тисяч закоханих у свою справу людей краєзнавство не професія, а покликання, стан душі, і не випадково російський теоретик краєзнавства С. Шмідт був схильний ставити знак рівності між краєзнавством і краєлюбством. За ступенем і якістю поширеності у суспільстві краєзнавчих знань можна судити про рівень культури краю, мікроклімат його суспільного життя. Зрештою цей ступінь дає уявлення і про менталітет певного регіону, і про регіональну ідентичність»[34].

ВИСНОВКИ. ОСНОВНЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ

 ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПРОЄКТ 2022–2024 рр.

 «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБ’ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА: ВІХИ ТИСЯЧОЛІТЬ ТА СУЗІР’Я ІМЕН»

 СТАВИТЬ ПЕРЕД СОБОЮ ТАКІ ЗАВДАННЯ:

  • підготовку ювілейного видання «Івано-Франківська об’єднана територіальна громада: віхи тисячоліть та сузір’я імен. Том І» (до 5-ої річниці створення Івано-Франківської ОТГ, яка буде відзначатись 09.10.2024);
  • активізацію в громадах пам’ятко-охоронної діяльності, комплексного вивчення й дослідження нерухомих пам’яток, ознайомлення з культурним багатством теренів загалом (завдяки публікації у виданні по кожному населеному пункту ОТГ інформації та світлин про пам’ятки, які віднесені до «Зводу пам’яток історії та культури України»);
  • роботу над уточненням координат розташування пам’яток, внесених до «Державного реєстру пам’яток археології Івано-Франківської області» (взятих на облік під охорону рішенням облвиконкому №9 від 24.01.1989), позначення їх розташування на місцевості та карті, задля збереження від знищення, та проведення нових археологічних експедицій;
  • ознайомлення мешканців всієї Івано-Франківської ОТГ із віхами її історії, незнаними сторінками тисячолітньої історії теренів нинішньої ОТГ, важливими подіями, визначними пам’ятками археології, історії й культури та видатними діячами, іменами та постатями кожної із 18-ти громад, які у 2019–2020 рр. увійшли до ОТГ зі своїм багатим минулим та цікавим сьогоденням, активізацію наукових студій у дослідженні нових сторінок та відкритті нових імен, дослідження місць пам’яті, у ч. ч. некрополів;
  • паралельний збір експонатів, світлин, документів, артефактів та свідчень усної історії для експозиції «З історії адміністративних громад Івано-Франківської ОТГ», яка буде розміщена в одній із сферичних зал Інтерактивного громадського наукового та культурного центру «УСЕСВІТ ГРОМАД» (де кожній із громад буде виділено один із секторів), та «ЗАЛИ ІМЕН», де буде створено галерею портретів відомих вихідців із населених пунктів ОТГ, які прославили свої села, Прикарпаття, Галичину й Україну.
  • Проведення ґрунтовних студій із тисячолітньої історії теренів всіх населених пунктів нинішньої Івано-Франківської територіальної громади, з метою підготовки до публікації науково-краєзнавчого дослідження з історії теренів, яка сягає близько 40 тисячоліть, дозволить простежити основні віхи поступу автохтонного населення краю, починаючи не з ХVII ст. н. е. (як попередні видання з історії Станилавова/Станіслава/Івано-Франківська), а з 35–10 тисячоліття до Різдва Христового, відтворити основні й найбільш важливі історичні події, відкрити чимало яскравих, незвіданих і таємничих сторінок. Оскільки на сьогоднішній день відсутнє докладне краєзнавче дослідження як із найбільш раннього періоду історії міста Івано-Франківська, так і 8-ми сіл ОТГ, пропоноване видання могло б допомогти заповнити ці прогалини в історіографії загалом.
  • Через історичне пізнання одне одного, пошуку історичних взаємозв’язків минулого можна якнайшвидше налагодити процес взаємозближення, становлення тісних взаємозв’язків в умовах сьогодення між всіма населеними пунктами ОТГ.
  • Спільна робота в рамках проєкту представників адміністрації старостинських округів/старост, культосвітньої та громадських еліт різних сіл (директорів Народних домів, завідувачів бібліотек, вчителів історії, представників ЗМІ, колективів культури та громадських об’єднань, музеїв, місцевих краєзнавців, народознавців, громадських діячів) сприятиме налагодженню процесу соціальної інтеграції, об’єднання зусиль, обміну досвідом, взаємодопомоги, взаємозбагаченню, заради збереження традицій минулого та поступу новоствореної Івано-Франківської територіальної громади на фундаменті історичних традицій тисячоліть.

 Перспективи подальших студій (Епілог). У пропонованому проєкті ми як автори-упорядники абсолютно не претендуємо на вичерпність. Ми не виключаємо, що «проект рятувальної історії може допомогти ідентифікувати … пласти локального знання, які в майбутньому можуть допомогти народити … альтернативи»[35]. Тобто проведемо максимальний пошук, збір і узагальнення у 8-ми селах, де зовсім немає краєзнавчого видання, а також для тих сіл, які вивчені недостатньо. У майбутньому, можливо, там далі справа продовжиться й до детальних, масштабних літописів. Наше дослідження буде свого роду пілотним, з одного боку, протестує напрацювання, напрямки, вкаже на сильні та слабкі сторони, додасть нові змісти, вкаже на можливості його розвитку в інших напрямках.

ФОРМУВАННЯ КОМАНДИ:

«Продукування знання завжди є справою спільноти .., – вважає історіограф Ева Доманська, –  і хоча зазвичай пише/творить одна особа, вона залежить від праці та натхнення, що приходять від багатьох інших людей (і нелюдських чинників), які впливають рівною мірою на тему дослідження, розуміння проблеми, та і на сам процес писання. Підтримуючи такий спільнотний підхід до будування знання, рятувальна історія також керується переконанням, що завданням дослідника-інтелектуала є будування та розвиток мереж (стосунків-асоціацій) між дослідниками з різних дисциплін, поколінь, світоглядів, статей, рас, класів, етносів тощо, поєднання і інклюзія, а не поділи та/чи виключення».

         Учасницька модель будування знання, яка стає все більш популярною, за  висновком Е. Доманської, «надає знанню практичної мудрості». «Рятувальна історія шукає знання про життя разом, намагаючись прищепити позитивне мислення, яке з критичною надією, що мотивує до дії, спрямовується у так само непевне майбутнє»[36].

НЕОБХІДНА КОМАНДА, тому що «рятувальна історія має мультидисциплінарний характер і черпає з традиції і методологічного доробку багатьох історичних субдисциплін: культурної і соціальної історії, історичної антропології, мікроісторії, усної історії, історії знизу та/або історії звичайних людей, візуальної та звукової історії… До методологічних практик, що їх вона охоче використовує, належать різноманітні дослідження випадків (case studies), польові дослідження, інтерв‘ю, порівняльні дослідження, мікроісторичний метод дослідження обставин (circumstantial research), а також методи вивчення літературних текстів і візуальних образів. Важливу функцію у рятувальній історії виконують нові медіа (дігіталізація джерел і представлення результатів досліджень в Інтернеті) як засоби, що збільшують ефективність…»[37].

Хотілося б ще раз підкреслити, що такі проєкти із серії «рятувальної історії» робляться саме за учасницькою моделлю. Тобто, ті люди, які  насправді є творцями цієї історії, вони також беруть участь у її написанні, через свої спогади, свідчення, світлини, через раритети свого побуту, матеріальну й духовну культуру. Вони беруть участь у цьому грандіозному проєкті, показуючи таким чином, що звичайні люди можуть бути незвичайними і, будучи багато в чому типовими, вони водночас є неординарними, і доля кожного з них, кожної родини, села, громади є насправді непересічною.

         Це очевидно, що ґрунтовні за змістом, всеосяжні та відповідно й масштабні за обсягом проєкти можуть бути реалізовані тільки на професійному рівні.  Але лише сукупність знань джерельної бази істориками-джерелознавцями, ретельність досліджень спершу історіографії питанні, а далі архівних джерел, збір нових усних свідчень, проведення археологічних експедицій і польових досліджень, досвід роботи краєзнавців  і допомога на місцях, дозволить прослідкувати основні віхи поступу упродовж кожного з населених пунктів, які увійшли в ОТГ зокрема. І не тільки прослідкувати документально, хронологічно, але й емоційно.

«Ну, що б, здавалося, слова,

слова та голос – більш нічого…

    А серце б’ється, ожива, як їх почує…»

         Так декламував на згадуваній презентації директор Народного дому с. Крихівці Івано-Франківської міської ради Іван Петрович Малик: «У моїх руках велике зібрання, скарб, надбання і титанічна праця… Спасибі всім, хто долучився до цього величного видання, яке залишиться на згадку нашим нащадкам. Творімо разом історію України!»[38].

КОМАНДА, ЯКА БУДЕ ЗДІЙСНЮВАТИ РЕАЛІЗАЦІЮ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРОЄКТУ

ПІБ Установа Функції
Руслан Марцінків,

міський голова

Івано-Франківська міська рада Голова редакційної  ради. Керівництво. Контроль. Забезпечення фінансування та реалізації. Автор переднього слова.
Віталій Федорів,

заступник міського голови.

Виконком

Івано-Франківської міської ради

Член редакційної  ради.  Керівництво. Контроль. Забезпечення фінансування та реалізації. Автор переднього слова.
Андрій Деркач,

начальник Управління інтеграції громад виконкому Івано-Франківської міської ради

Управління інтеграції громад виконкому Івано-Франківської міської ради

 

Член редакційної  ради. Головний координатор проєкту. Відповідальний упорядник. Здійснює забезпечення реалізації проєкту в галузі проведення всіх організаційних заходів, практичних семінарів, кущових нарад, експедицій та збору матеріалів від авторів-упорядників. Контроль. Формування та згуртування єдиної команди з представників адміністративної та інтелектуальної еліти 18-ти старостинських округів всієї Івано-Франківської територіальної громади. Співавтор узагальнюючих розділів.
Любов Соловка, історик-джерелознавець, краєзнавець,

ректор Народного університету громад ім. П. Ісаїва та керівник

Центру

«УСЕСВІТ ГРОМАД»,

Автор ідеї проєкту

Інтерактивний, громадський, науковий та культурний центр «УСЕСВІТ ГРОМАД» та Народний університет громад ім.П.Ісаїва

 

Голова редакційної колегії. Відповідальний упорядник. Здійснює збір матеріалів та упорядкування статей до першого тому видання про 10 населених пунктів Івано-Франківської ОТГ, про які є опубліковані краєзнавчі видання, та водночас, за необхідності, проводить додатковий збір інформації (в архівах, бібліотеках, на місцях (збір джерел усної історії), за напрямками видання. Здійснює написання основного узагальнюючого розділу видання про віхи тисячоліть та важливі події в історії теренів, статей про 4 населені пункти, які не мають видань з історії та про 4, які мають лише окремі невеликі  брошури. Співавтор 3-х узагальнюючих розділів про пам’ятки археології, історії й культури на теренах та сузір’я імен відомих діячів краю.
Олег Жерноклеєв,

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії ПНУ

ПНУ, Народний університет громад ім.П.Ісаїва Науковий редактор видання.

Співавтор передмови.

Ярослава Івасів,

філологиня, викладач-методист Івано-Франківського коледжу ПНУ

ПНУ, Народний університет громад ім.П.Ісаїва Літературний редактор видання.

 КОМАНДА, ЯКА БУДЕ ЗДІЙСНЮВАТИ РЕАЛІЗАЦІЮ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРОЄКТУ

ПІБ Установа Функції
Ростислав Гандзюк,

Керівник Науково-редакційного відділу «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область» (до 2022 р.)

Науково-редакційний відділ «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область» Член редакційної ради та редакційної колегії.

Спіавтор.

Галина Максимців,

в. о. керівника Науково-редакційного відділу «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область»

Науково-редакційний відділ «Звід пам’яток історії та культури України. Івано-Франківська область» Член редакційної колегії. Співавтор.
Марія Вуянко,

завідувач відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею

 

 

Івано-Франківський краєзнавчий музей та Клуб української інтелігенції імені Богдана Лепкого

Народний університет громад ім. П. Ісаїва

 

Член редакційної колегії. Відповідальна за проведення археологічних експедицій задля встановлення точних координат на місцевості, активізації діяльності з охорони пам’яток археології. Учасник нових експедицій у Крихівцях та ін. Основний автор узагальнюючої статті до видання: «Дописемні джерела – свідки тисячоліть історії теренів».

Лектор практичного семінару про пам’ятки археології теренів ОТГ.

Ігор Кочкін,

старший викладач кафедри етнології і археології ПНУ

 

 

ПНУ та Клуб української інтелігенції імені Богдана Лепкого

Член редакційної колегії. Відповідальний за проведення  нових експедицій із залученням студентів ПНУ та експедицій у місцях, внесених до Державного реєстру ,задля встановлення їх точних координат на місцевості. Співавтор узагальнюючої статті та карти археологічних пам’яток теренів ОТГ.  Лектор семінару про пам’ятки археології теренів ОТГ.

 КОМАНДА, ЯКА БУДЕ ЗДІЙСНЮВАТИ РЕАЛІЗАЦІЮ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРОЄКТУ

ПІБ Установа Функції
Петро Ганцюк,

провідний науковий співробітник Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери

Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби імені Степана Бандери.

Народний університет громад ім. П. Ісаїва

Член редакційної колегії. Відповідальний за підготовку до видання підрозділу про мешканців теренів Івано-Франківської ОТГ у лавах борців за Незалежність України. Співавтор.

Лектор семінару по темі.

Леся Білобровко

Дизайн, верстка

Видавницто «ФОЛІАНТ» Верстка макету. Обробка ілюстрацій. Дизайнерське оформлення видання.
Редакційна колегія 18 старост всіх старостинських округів Івано-Франківської ОТГ Забезпечення організації збору матеріалів із історії, про пам’ятки культури населених пунктів та відомих діячів. Забезпечення проведення експедицій членами наукових команд по напрямках (археологія, некрополі, пам’ятки історії, мистецтва), збору нових свідчень усної історії. Особиста учать у всіх організаційних нарадах та практичних семінарах та забезпечення створення команд із еліти на місцях.
Автори-упорядники Представники від інтелектуальної еліти 18-ти  старостинських округів  Івано-Франківскої  ОТГ Підготовка дослідницьких матеріалів про населені пункти, згідно з визначеними напрямками дослідження, взірцями, рекомендаціями та вимогами. Підбір ілюстрацій та подання їх відповідальним упорядникам у терміни, визначені графіком підготовки видання.

       Такі проєкти в процесі реалізації самі вже виконують інтегративну й інтегруючу функції, тобто, вони об’єднують громаду, бо це є не просто історія населеного пункту, це не просто історія території, це історія громади, спільноти людей. І він дарує цій громаді спільну історичну долю, забезпечуючи надію на краще майбутнє.

[1] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 129-144.

[2] Верменич Я. Історична регіоналістика VS краєзнавство: маркери дослідження мереж соціальної взаємодії в часі та просторі. Краєзнавство. 2018. № 3. С. 4-12.

[3] Соловка Л., Купчинський Б., Кучірка М., Чорнописький В. Град над Сагою: Літопис села Чортовець / Наук.ред. О.С.Жерноклеєв. К.: «Українські пропілеї», 2017. 716 с.

[4] Соловка Л., Жерноклеєв О. Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить. Івано-Франківськ: Фоліант, 2020. 784 с., іл.

[5] Прикарпаття: спадщина віків / Гол. ред. М.Кугутяк. Львів: Манускрипт-Львів, 2006. 568 с.; Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. Ілюстрована історія / Автор ідеї, гол. ред. і кер. авт. кол. М.Кугутяк. Львів–Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2008. 524 с.; Покуття: Історико-етнографічний нарис / Автор ідеї та кер. авт. кол. В.Марчук, гол. ред. А.Королько. Львів: Манускрипт-Львів, 2010. 456 с.; Станиславів – Станіслав – Івано-Франківськ (до 350-річчя Івано-Франківська): монографія / Кер. авт. кол., гол. ред. В.Великочий. Івано-Франківськ – Львів – Київ: Манускрипт-Львів, 2012. 584 с.; Історія Івано-Франківська в ХХ – початку ХХІ ст. До 350-річчя міста Івана Франка / Кол. моногр. за ред. В.Грабовецького. Івано-Франківськ, 2012. 336 с. та ін.

[6] «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020). Репортаж із онлайн-презентації. Крихівецька родина. 2020. № 7 (34). С. 4.

 

[7] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 132.

[8] «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020). Репортаж із онлайн-презентації. Крихівецька родина. 2020. № 7 (34). С. 4.

[9] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 132.

[10] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 139-140.

[11] Там само. С. 137.

[12] Там само.

[13] «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020). Репортаж із онлайн-презентації. Крихівецька родина. 2020. № 7 (34). С. 5.

[14] Там само.

[15] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 142.

[16] «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020). Репортаж із онлайн-презентації. Крихівецька родина. 2020. № 7 (34). С. 5.

[17] Там само.

[18] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 134.

[19] Там само. С. 135.

[20] Там само. С. 135-136.

[21] Там само. С. 133.

[22] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 131.

[23] «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020). Репортаж із онлайн-презентації. Крихівецька родина. 2020. № 7 (34). С. 5.

[24] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 129.

[25] Петро Ісаїв: Історія міста Станиславова. Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен, 1975. Т. 1. С. 32.

[26] Державний реєстр пам’яток археології Івано-Франківської області. Івано-Франківськ, 2001. 179 с.

[27] Докл. див: Соловка Л., Жерноклеєв О. Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить. Івано-Франківськ: Фоліант, 2020.

[28] «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020). Репортаж із онлайн-презентації. Крихівецька родина. 2020. № 7 (34). С. 4.

[29] Верменич Я. Історична регіоналістика VS краєзнавство: маркери дослідження мереж соціальної взаємодії в часі та просторі. Краєзнавство. 2018. № 3. С. 9.

[30] Там само. С. 8.

[31] Пам’ятки історії та культури Івано-Франківська. Книга ІІ : Археологія, історія та мистецтво. Івано-Франківськ, «Лілея-НВ», 2016.

[32] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 133-134.

[33] Верменич Я. Історична регіоналістика VS краєзнавство: маркери дослідження мереж соціальної взаємодії в часі та просторі. Краєзнавство. 2018. № 3. С. 8.

[34] Там само. С. 7-8.

[35] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 131.

[36] Доманська Е. Рятувальна історія. Ейдос. 2016–2017. № 9. С. 142.

[37] Там само. С. 134.

[38] «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020). Репортаж із онлайн-презентації. Крихівецька родина. 2020. № 7 (34). С. 5.

 

Онлайн-презентація «Методика усноісторичного дослідження»

Нині українці творять історію. Війна ще раз і ще раз доводить, що знання історії, Пам’ять нації – це теж зброя. Для краєзнавців, народознавців, істориків та всіх, хто цікавиться фаховим збором усних свідчень, пропонуємо онлайн-презентацію «Методика усноісторичного дослідження». Лекцію підготувала активна членкиня колективу народознавців та краєзнавців “Кріх КРЕС” і Народного університету громад імені Петра Ісаїва – Оксана Ярославівна Дрогобицька, кандидат історичних наук, доцентка кафедри етнології і археології Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника.

Автори літопису Крихівців – лауреати найпрестижнішої обласної краєзнавчої премії

26 жовтня 2022 р. у приміщенні Музею мистецтв Прикарпаття вручили премію в галузі краєзнавства імені Володимира Полєка – відомого громадського діяча, науковця та літературознавця. Ця нагорода 11 років присуджується щорічно за вагомий внесок у справу вивчення, збереження та популяризацію культурної спадщини прикарпатським визначним краєзнавцям. Почесні знаки та дипломи цьогорічної обласної премії імені Володимира Полєка отримав колектив у складі: професора, доктора історичних наук Олега Жерноклеєва та Любов Соловки – членкині Національної спілки краєзнавців України, авторів численних історичних видань та розвідок. Останній доробок авторів – це спільна грунтовна науково-краєзнавча праця «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020. 784 ст.). Автори ще раз висловлюють щиру подяку всій Крихівецькій громаді, членам виконкому та депутатському корпусу Крихівецької сільської ради 7-го демократичного скликання (голова – Мирон Гаргат), які зробили все, щоб цей літопис побачив світ!

Див.: https://www.facebook.com/groups/155287023096358/

НА ФЛАНЗІ КРАЄЗНАВСТВА ІНФОРМАЦІЙНО-КУЛЬТУРНОГО ФРОНТУ

У кожного нині свій фронт. І культурний, науковий, а тим більше у галузі історії, нині є не менш важливим. Членам колективу народознавців та краєзнавців «Кріх КРЕС» і Народного університету громад імені Петра Ісаїва – Любові Соловці та Олегу Жерноклеєву в 2022 р. присуджено обласну премію в галузі краєзнавства імені Володимира Полєка.  Присудження цієї премії, а також премії  імені академіка Петра Тронька Національної спілки краєзнавців України (НСКУ), якою була нагороджена Л. Соловка у 2020 р., стало за її висловом «хвилюючим зарахуванням, за результатами праці, до цеху краєзнавців-професіоналів, який в Україні, і, зокрема, на Прикарпатті має свої багаторічні традиції, є вимогливим, скрупульозним, багатогранним». «Отримати нагороди, які носять імена таких шляхетних, працелюбних краєзнавців-інтелектуалів як Петро Тронько і Володимир Полєк, які є взірцями, – це як зігрітися теплом Вчителів, бути осяяним світлом, яке вони залишили після себе, – хвилююче розповідає Л. Соловка. – Хочу висловити подяку за високу оцінку результатів праці голові Національної спілки краєзнавців України – Олександру Петровичу Реєнту, доктору історичних наук, професору, члену-кореспонденту НАН України, заступнику директора Інституту історії України НАН України; голові Івано-Франківської обласної організації НСКУ  – Михайлові Юровичу  Косилу, директору Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, кандидату педагогічних наук, Заслуженому працівнику освіти України; директору Державного архіву Івано-Франківської області  Катерині Петрівні Мицан за професіоналізм архівіста та наснагу до джерелознавчих студій, творчу свободу; керівнику та меценату  проекту «Град над Сагою» – Михайлу Дмитровичу Кучірці; співавторам видання «Град над Сагою : літопис села Чортовець» (К. : «Українські пропілеї», 2018. – 716 с.): знаному краєзнавцеві Прикарпаття Богданові Купчинському (саме завдяки якому я й поринула в царину краєзнавства) та місцевому краєзнавцю з с. Чортовець Валерію Чорнопиському (який воює у лавах ЗСУ); голові Крихівецької сільради Мирону Гаргату – за підтримку підготовки і видання  «Крихівці/Крехівці : коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020. 784 с.). Моя науково-краєзнавча робота над складним виданням «150 із 150 тисяч… : Голокост євреїв Прикарпаття як складова етнодемографічної Катастрофи Східної Галичини» (Івано-Франківськ : Фоліант, 2019. – 576 с.) тривала біля 20-ти років. Окрема подяка співавтору Світлані Оришко, меценату й видавцю Олександру Оришку, науковому редактору видання Максиму Мойсеєвичу Гону – професору кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету, доктору політичних наук, а нині  воїну ЗСУ; рецензенту – Олександру Євгеновичу Лисенку, завідувачу відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України, доктору історичних наук, професору, члену правління НСКУ.

Члени «Кріх КРЕС» та Народного університету громад імені Петра Ісаїва і у нинішній складний час війни торують стежками наукового краєзнавства. У вересні 2022 р. вони розпочали новий  масштабний краєзнавчий проект «Івано-Франківська об’єднана територіальна громада: віхи тисячоліть та сузір’я імен», за що особлива подяка міському голові Івано-Франківська Руслану Романовичу Марцінківу, старості Крихівецького старостинського округу Надії Ярославівні Фотуймі, начальнику Управління інтеграції громад виконкому міськради Андрію Ігоровичу Деркачу.

Окремо хочу зауважити, що набуттю необхідних професійних навичок для творчого доробку завдячую своїй alma mater (нині – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), а вийти на рівень наукового краєзнавства та історичної регіоналістики у своїх краєзнавчих студіях я змогла завдяки співпраці над краєзнавчими виданнями із науковцем,  професором,  завідувачем кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктором історичних наук Олегом Станіславовичем  Жерноклеєвим, який був науковим редактором видання «Град над Сагою : літопис села Чортовець» (К. : «Українські пропілеї», 2018. – 716 с.) та науковим редактором і співавтором складних історичних розділів  видання «Крихівці / Крехівці : коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ: Фоліант, 2020. 784 с.)».

ЖЕРНОКЛЕЄВ Олег Станіславович –  історик, доктор історичних наук (2007), професор (2011), завідувач кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, член Національної спілки краєзнавців України. Народився 4 квітня 1967 року у місті Львів. У 1984 р. закінчив із золотою медаллю Івано-Франківську середню школу № 3 та вступив на історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника. У 1985–1987 рр. служив у лавах збройних сил. У 1991 році з відзнакою закінчив Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В.Стефаника. Трудовий шлях розпочав вихователем в Івано-Франківській обласній школі-інтернаті для дітей-сиріт. У 1991–1994 рр. – аспірант кафедри історії України Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. У 1995 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Український соціал-демократичний рух у Галичині в кінці XIX — на початку XX ст.» (науковий керівник – професор О.Ю. Карпенко).

У 1995–1997 рр. – науковий співробітник Відділу регіональних проблем Інституту національних відносин і політології НАН України (нині – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України) та Прикарпатського університету ім. В. Стефаника.

З 1997 р. – асистент, старший викладач, доцент, а в 2003–2006 рр. – докторант кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. 21 вересня 2007 року захистив докторську дисертацію на тему «Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890 –1918 рр.)» (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) (спеціальність „Всесвітня історія”, науковий консультант – доктор історичних наук, професор М.В.Кугутяк).У 2006 р. обраний (2013 і 2021 р. переобраний знову) завідувачем кафедри всесвітньої історії факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2011 р. здобув учене звання професора.

Упродовж понад десятиліття О.С.Жерноклеєв був членом спеціалізованих учених рад для захисту кандидатських і докторських дисертацій К 20.051.05 та Д 20.051.05, є членом редколегій фахових наукових періодичних видань „Галичина” та „Вісник Прикарпатського університету. Історія” (відповідальний секретар останнього протягом 1999–2008 рр.), а також наукових часописів “Карпати: людина, етнос, цивілізація”, “Карпатський край”, “Студентські історичні зошити” та ін. Протягом багатьох років був також членом спеціалізованих учених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича та в Інституті українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України (Львів). Входив до складу оргкомітетів багатьох міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференцій. Є членом Вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та вченої ради факультету історії, політології і міжнародних відносин цього ж університету.

Під науковим керівництвом проф. О.Жерноклеєва захищені одна докторська та 12 кандидатських дисертацій.

Член Експертної ради з гуманітарних і соціальних наук Акредитаційної комісії України в 2009–2014 рр.

З січня 2020 р. – голова Комісії з питань етики та академічної доброчесності Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

За час роботи у вищій школі розробив і читає лекційні курси з історії України, історії Середніх віків, історії країн Азії та Африки в Середні віки, історичної географії світу, Нової історії країн Європи і Америки, історіографії всесвітньої історії, джерелознавства історії міжнародних відносин Нового й новітнього часу, методики викладання історичних дисциплін у вищій школі та ін.

Нагороджений грамотами Міністерства освіти і науки України як керівник переможця Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт (перше місце, 2009),  Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради (2007, 2019), виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (2012), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2000, 2005, 2017), Національної спілки краєзнавців України (2021).

Лауреат Івано-Франківської обласної премії в галузі краєзнавства імені Володимира Полєка (2022).

Учасник дослідницьких стипендіальних програм Республіки Австрія.

Як науковець займається дослідженням суспільно-політичних процесів в Австро-Угорщині кінця XIX – початку XX ст., історією соціал-демократичного руху в Галичині й на Буковині у складі Австро-Угорської монархії, етнополітичних процесів у Центрально-Східній Європі, історією Церкви, краєзнавством.

З 2005 р. належить до Третього Чину мирян Чернечої родини Воплоченого Слова.

ОСНОВНІ ПРАЦІ

Олександр Карпенко – шлях до себе. До 100-річчя професора Олександра Юхимовича Карпенка. Монографія. За ред. В. Великочого, О. Жерноклеєва, І. Монолатія. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2022. 336 с.

Соловка Л., Жерноклеєв О. Крихівці / Крехівці : коріння, що воскрешає, оживляє, творить. Івано-Франківськ: Фоліант, 2020. 784 с., іл.

Жерноклеєв О. Третій чин. Миряни в католицьких чернечих спільнотах : нариси історії. Івано-Франківськ: Фоліант, 2014 (2-й наклад – 2015). 232 с.

Жерноклеєв О.С. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890–1918 рр.). Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. 536 с.

Жерноклеєв О. Українська соціал-демократія в Галичині: нарис історії (1899–1918). К.: Основні цінності, 2000. 168 с.

Жерноклеєв О.С., Райківський І.Я. Лідери західноукраїнської соціал-демократії. Політичні біографії. К.: Основні цінності, 2004. 283 с.

Згромадження Воплоченого Слова: чверть століття місії у світі, 1984–2009 / Автор ідеї та наук. ред. О.Жерноклеєв, гол. ред. с. М. Розп’яття Вандишева. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2009. 128 с. (у співавторстві).

Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект. К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2000. 356 с. (у співавторстві).

Соборність України: історія і сучасність / За ред. В.І.Кононенка, М.В.Кугутяка. Івано-Франківськ: Плай, 1999. 85 с. (у співавторстві).

 

СОЛОВКА Любов Михайлівна – історик-джерелознавець, член Національної спілки краєзнавців України, лауреат Літературно-мистецької премії імені Леся Мартовича (2018), лауреат Премії імені академіка Петра Тронька Національної спілки краєзнавців України  (2020), лауреат Премії імені Володимира Полєка в галузі краєзнавства (2022). Народилася 19.09.1969  в Івано-Франківську. Закінчила історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника (1991). Упродовж 19 років (1997–2015 рр.) працювала в Державному архіві Івано-Франківської області, у т. ч. на посаді заступника начальника відділу використання інформації документів. Архів став для Л. Соловки  Альфою і Омегою, бездонною джерельною базою та творчою лабораторією. Любов Соловка – відповідальний упорядник перших томів путівника та анотованого реєстру описів фондів архіву, автор статей про історію й джерела архіву у виданнях «Українська архівна енциклопедія», «Українські архівісти», «Реєстр особових архівних фондів», «Архівні установи України: Довідник». Підготувала до друку інформаційно-довідкове видання «Архівні установи Прикарпаття», науково-методичний посібник «Організація пошукової і дослідницької роботи в архівах: на прикладі Державного архіву Івано-Франківської області».

Сфера наукових інтересів: архівознавство, джерелознавство, релігієзнавство, наукове краєзнавство, юдаїка, геноциди ХХ ст. (Голокост, Голодомор 1946–1947 рр.). Один із упорядників документального видання «Станиславів і Голодомор», автор окремих статей до Енциклопедії ЗУНР, член редакційної колегії та один із авторів підрозділу «Етнічні спільноти» ювілейного видання «Станиславів – Станіслав – Івано-Франківськ (до 350-річчя Івано-Франківська)».

У її доробку – наукові публікації про Голокост євреїв у енциклопедії та фахових наукових часописах, матеріалах міжнародних наукових конференцій та видання у співавторстві монографії «150 із 150 тисяч… : Голокост євреїв Прикарпаття як складова етнодемографічної Катастрофи Східної Галичини» (Івано-Франківськ : Фоліант, 2019. – 576 с.). Праця Л. Соловки над виданням тривала біля 20-ти років.

Автор статей із релігієзнавства, у т. ч. у науковому збірнику «Добрий Пастир», дописувач християнського вісника «Місіонери слова», редактор часопису «Крихівецька родина». Автор ідеї, ініціатор видання та співупорядник книги «Жива парафія» та ін.

Співавтор фундаментального історико-краєзнавчого дослідження «Град над Сагою» (Київ, 2018; 716 с.) та літопису «Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить» (Івано-Франківськ, 2020; 784 с.), який розкриває й давню 6-тисячну історію теренів нинішнього обласного центру – Івано-Франківська.

Після підготовки серії путівників по фондах Державного архіву Івано-Франківської області, чисельних напрацювань у галузі архівознавства, архівної евристики, джерелознавства, виходу в світ монографії з теми Голокосту євреїв Прикарпаття, зосередила свою увагу на напрямках сучасного наукового краєзнавства, історичної регіоналістики та музейної справи. З літа 2020 р. працювала над створенням Історико-етнографічного музею громади Крихівців, Відкритий у жовтні 2020 р. музей відтворив самобутню історичну та культурно-етнографічну самобутність де-факто містечка Крихівців.

З 01.03.2021 працює на посаді керівника колективу народознавців та краєзнавців «Кріх КРЕС» та Народного університету громад імені Петра Ісаїва (колективи створені при Народному домі с. Крихівці Центру культури і мистецтв Івано-Франківської територіальної громади).

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ПУБЛІКАЦІЙ

АРХІВНА СПРАВА. АРХІВНА ЕВРИСТИКА. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО

  1. Державний архів Івано-Франківської області : путівник. – К., 2008. – Т. 1: Фонди періоду до 1939 року / автори-упорядники : В. Гнатів, Н. Калюжна, Л. Соловка (старший упорядн.), О. Човганюк, В. Янош. – 464 с.
  2. Державний архів Івано-Франківської області: анотов. реєстр описів.– Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2013. – Т. 1 : Фонди періоду до 1939 року / Укрдержархів, Держархів Івано-Франків. обл.; упоряд. : М. Гілевська,      К. Мицан, Л. Соловка (відп. упоряд.). – 336 с.
  3. Архівні установи Прикарпаття : інформаційно-довідкове видання / упоряд. : І. І. Гриник, Л. М. Соловка. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2014. – 88 с. 
  4. Кобута С. Й., Соловка Л. М. Організація пошукової і дослідницької роботи в архівах: на прикладі Державного архіву Івано-Франківської області.  Науково-методичний посібник. – Івано-Франківськ, 2014. – 216 с. 
  5. Мицан К. П., Соловка Л. М. Державний архів Івано-Франківської області // Українська архівна енциклопедія : Д–М. Робочий зошит / Державний комітет архівів України. Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. – К., 2006. – С. 242–244.
  6. Мицан К. П., Соловка Л. М. Державний архів Івано-Франківської області // Архівні установи України : довідник / автори-укладачі О. І. Алтухова, С. І. Андросов, Л. С. Анохіна та ін.; ред. кол. О. С. Онищенко, Р. Я. Пиріг, Л. А. Дубровіна та ін.; упоряд. Г. В. Боряк, С. Г. Даневич, Л. А. Дубровіна та ін.; Державний комітет архівів України, Міністерство культури і мистецтв України; Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України. – К., 2000. – С. 79–81.
  7. Мицан К. П., Соловка Л. М. Державний архів Івано-Франківської області //Архівні установи України : довідник. Т. 1. Державні архіви / Держкомархів України. УНДІАСД; [редкол.: Г. В. Боряк (голова), І. Б. Матяш, Г. В. Папакін]. – 2-е вид., доп. – К., 2005. – C. 285–296.
  8. Соловка Л. Державний архів Івано-Франківської області // Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. Енциклопедія : до 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. – Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. – Т. 1. А-Ж.  – С. 491–492.
  9. Соловка Л. М.Альфа, з якої починається будь-яка наука [репортаж про презентацію першого тому путівника по фондах ДАІФО] // Світ молоді. – 2009. – 7квітня.
  10. Соловка Л. Зберегла історія ці нетривкі папери… // Світ молоді. – 2000. – 13 жовтня.
  11. Соловка Л. Мессінг Давид Мойсейович // Українські архівісти : бібліографічний довідник : у 3-х вип. – К., 2002. – Вип. 2: 1940–1960-ті роки. – С. 124–127.
  12. Соловка Л. М. Мессінг Давид Мойсейович // Українські архівісти (XIX–XX ст.) : біобібліогр. довідник / Держкомархів Украї­ни. УНДІАСД; упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – С. 394–
  13. Соловка Л. М.Мицан К. П. // Українські архівісти : бібліографічний довідник : у 3-х вип. – К., 2003. – Вип. Третій : 1970–1990-ті роки. –         С. 150–152.
  14. Соловка Л. М. Мицан Катерина Петрівна // Українські архівісти (XIX–XX ст.): біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; упоряд.: І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. –С. 401–
  15. Соловка Л. М. Тимків Т. М. // Українські архівісти : бібліографічний довідник: у 3-х вип. – Вип. третій: 1970-1990-ті роки. – К., 2003. – С. 241–242.
  16. Соловка Л. М. Тимків Тетяна Миколаївна // Українські архівісти (XIX–XX ст.) : біобібліогр. довідник / Держкомархів України. УНДІАСД; упоряд. : І. Б. Матяш (кер.), С. Л. Зворський, Л. Ф. Приходько та ін. – К., 2007. – С. 617–
  17. Міщанчук Л. Б., Соловка Л. М. Капітан корабля зі скарбами історії [до ювілею К. П. Мицан] // Галичина. – 2010. – 14 січня. – С. 17.
  18. Міщанчук Л. Б., Соловка Л. М. Берегла скарби історії // Галичина. – 2012. – 15 вересня.
  19. Середюк Т. В., Соловка Л. М. На вершині мудрого повноліття… [про трудовий шлях працівника архіву М. В. Римарук] // Галичина. – 2013. – 24 грудня.
  20. Соловка Л. Джерела з історії західних українських земель періоду Першої світової війни у фондах Державного архіву Івано-Франківської області // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2015. – С. 319–327.
  21. Жерноклеєв О. С., Соловка Л. М. Джерела з історії ЗУНР у фондах Державного архіву Івано-Франківської області // Галичина. –2014. – № 25–26. – С. 296–305. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/302029586_https://chasopis-galichina.webnode.com.ua/arkh
  1. Соловка Л. М. Нова колекція архіву [про колекцію документів Корнила Когутяка, секретаря Братства колишніх вояків І-ої Української Дивізії Української Національної Армії в Канаді] // Західний кур’єр. – 2001. – 23–29 серпня.
  2. Соловка Л. М.Джерела до історії Городенківщини у фондах ДАІФО // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Покуття –етнорегіон України: історичні та етнокультурні студії», 15 серпня 2009 р.
  3. Соловка Л. Джерела з історії батьківщини Івана Борковського (з фондів ДАІФО) : до 110-ї річниці від дня народження // Край. – 2007. – 10 листопада. – С.7.

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

  1. Жива парафія: Літопис парафії Святих Рівноапостольних Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях) / упоряд.: Любов Соловка, Павло Баланюк, Олег Жерноклеєв. – Івано-Франківськ: «Фоліант», 2017. – 160 с.
  2. П’яте Євангеліє або записки паломниці Любов Соловки [про паломництво до Святої Землі під опікою о. Йосафата Бойка з нагоди Ювілейного року Божого Милосердя] // Місіонери Слова. – 2016. – № 3 (35). – С. 4.
  3. Соловка Л. У пошуках скарбів: «Де скарб твій, там буде і твоє серце» (Мт 6,21) : [хроніка паломництва під духовною опікою отців Згромадження Воплоченого Слова з нагоди Ювілейного року Божого Милосердя] // Місіонери Слова. – 2016. – № 1 (33). – С. 4–5, 7.
  4. Соловка Л. Митрополит Андрей Шептицький: публічний протест проти злочинів нацизму та ініціювання порятунку євреїв // Друга світова війна та долі мирного населення у Східній Європі : матеріали Міжнародної наукової конференції пам’яті Митрополита Андрея Шептицького (30.11–01.12.2015, м. Київ). – К. : Дух і Літера, 2016. – С.71–110.
  5. Соловка Л. Документи Станіславської греко-католицької консисторії 1788-1944 рр. // Студії з архівної справи та документознавства. – К., 2001. – Т. 7. – С. 88–89. – Режим доступу : http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe
  6. Соловка Л. М. Документи Державного архіву Івано-Франківської області на пересувній виставці «Митрополит Андрей Шептицький – Мойсей українського народу» // Науковий вісник Івано-Франківського богословського університету «Добрий Пастир» : збірник наукових праць. Богослов’я.– Івано-Франківськ: ІФБУ, 2015. – Вип. 8. – С. 28–39. – Режим доступу: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/28771/1/70_Dobryy_Pastyr_08_2015- split-merge%20%282%29.pdf
  7. Соловка Л. Світоч та його дороговкази для нації [До 155-річчя Андрея Шептицького] // Крихівецька родина. – 2020. – № 6 (33). – 21 серпня. – С. 5. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1EAyS11YeD1m28mR6vCpo8cgljWE-XGW8/view
  8. Делятинський Р., Єгрешій О., Соловка Л. «Від Голгофи через катакомби до Воскресіння»: до 70-х роковин Львівського псевдо-собору 1946 р. // Науковий вісник Івано-Франківського богословського університету «Добрий Пастир» :збірник наукових праць. Богослов’я / гол. ред. Р.А. Горбань. – Івано-Франківськ: ІФБУ, 2016. – Вип. 9 : до 70-х роковин Львівського псевдо-собору. – С. 32–78.
  9. Соловка Л. Львівський псевдособор 1946 року : до 70-ї річниці // Місіонери Слова. – 2016. – № 2 (34). – С. 3–4.
  10. Соловка Л. М. Єпископ Григорій Хомишин та акції порятунку євреїв клиром та чернецтвом Станиславівської єпархії в роки Другої світової війни // Науковий вісник Івано-Франківського богословського університету УГКЦ «Добрий пастир»: збірник наукових праць. Богослов’я. – Івано-Франківськ, 2017.– Вип. 10–11: до 150-річчя від дня народження блаженного єпископа Григорія Хомишина (готується до друку).
  11. Соловка Л. Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук на парафії свв. Кирила і Методія (Крихівці – Долина): парафіяльні відвідини та особлива місія. Історичний момент // Крихівецька родина. – 2018. – №1 (14). – 6 січня. – С. 2. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-06-01-2018-r-1-14.html
  12. Соловка Л., Жерноклеєв О. Духовний спадок предків // Крихівецька родина. – 2017. – №5 (12). – 24 серпня. – С. 5. – Режим доступу: https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-24-08-2017-r-5-12.html
  13. Соловка Л. З історії духовної культури: Великодні легенди та літописи святинь // Місіонери Слова. – 2016. – № 3 (35). – С. 2.
  14. Соловка Л. 90-літтю від дня освячення Церкви Успіння Пресвятої Богородиці присвячується // Крихівецька родина. – 2018. – №6 (19). – 24 серпня. – С. 1. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-24-08-2018-r-6-19.html
  15. Соловка Л. 28 серпня – храмове свято парафії Успіння Пресвятої Богородиці [до 90-річчя освячення фундаменту церкви] // Крихівецька родина. – 2016. – № 5. – 23 серпня. – С. 2. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/krykhivetska-rodyna-5-23-08-16.html
  16. Федина Б., Соловка Л. 14 жовтня – Покрови Пресвятої Богородиці [про проект будівництва нового храму в Крихівцях]// Крихівецька родина. – 2016. – № 6. – 4 жовтня. – С. 1. – Режим доступу: https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-04-10-2016-r-6.html

 НАУКОВЕ КРАЄЗНАВСТВО

  1. Соловка Л., Жерноклеєв О. Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить. Івано-Франківськ: Фоліант, 2020. – 784 с.
  2. Соловка Л., Купчинський Б., Кучірка М., Чорнописький В. Град над Сагою : літопис села Чортовець. – К. : «Українські пропілеї», 2018. – 716 с., іл. – Режим доступу : http://chortovets.if.ua/#
  3. Жерноклеєв О., Соловка Л. Віхи історії Крехівців // Крихівецька родина. – 2016. – № 5. – 23 серпня. – С. 3. – Режим доступу: https://krykhivtsi.if.ua/krykhivetska-rodyna-5-23-08-16.html
  4. Соловка Л., Жерноклеєв О. КРЕХІВЦІ: шість тисячоліть проживання на теренах чи шість століть від першої писемної згадки // Крихівецька родина. – 2017. – №5 (12). – 24 серпня. – С. 2. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-24-08-2017-r-5-12.html
  5. Соловка Л., Жерноклеєв О. Креховецькі-Княгиницькі – автохтонні родини-світочі націотворчої та державотворчої сили // Родини в суспільному і національно-культурному просторі України і світу: історія та сучасність» (до 170-річчя від дня народження українського етнографа Володимира Шухевича) : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, с. Тишківці 29 червня 2019 р.
  6. Соловка Л. До Дня Українського козацтва [про соратника Богдана Хмельницького – Івана Креховецького]// Крихівецька громада. – 2022. – № 2–3 (6–7). – 14 жовтня. – С. 2–3. – Режим доступу : https://drive.google.com/file/d/1BjKPPxXHeDpwLt6IeX5J3DnIwbelJcok/view
  7. Соловка Л. Крихівчани в боротьбі за незалежність України в рядах УСС та УГА // Крихівецька родина. – 2018. – №6 (19). – 24 серпня. – С. 2. – Режим доступу :https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-24-08-2018-r-6-19.html
  8. Соловка Л. «Держава в державі» : досвід Крихівців в умовах окупації (1919–1939 рр.) // Крихівецька родина. – 2019. – №5(26). – С. 2. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-22-08-2019-r-5-26.html
  9. Соловка Л. Родина Ісаєвих та Крихівці // Крихівецька родина. – 2018. – № 5 (18). – С. 2. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-09-07-2018-r-5-18.html
  10. Соловка Л. Отець Іван Ісаїв. Петро-Маркіян Ісаїв // Крихівецька громада. – 2021. – № 3(4). – 24 серпня. – С. 4. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1cMGfBqykIaFMGCP-ZzoNyAOEojYb5eIl/view
  11. Соловка Л. Ісаїв Іван // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія : до 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. – Т. 2 : З-О. – С. 126.
  12. Соловка Л. Загайкевич Михайло // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія : до 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. – Т. 2 : З-О. – С. 18.
  13. Соловка Л. Загайкевич Дмитро Семенович // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія : до 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. –Т. 2: З-О. – С. 17–18.
  14. Соловка Л. Загайкевич Дмитро – секретар та скарбник Української Національної Ради ЗУНР, старшина УГА, відомий кооперативний і просвітній діяч Станиславівщини // Крихівецька родина. – 2018. – № 8 (21). – 16 листопада. – С. 3. – Режим доступу :https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-16-11-2018-r-8-21.html
  15. Соловка Л. До 140-річчя від дня народження відомого громадського діяча Галичини Дмитра Загайкевича – старшини УГА та працівника апарату УНРади ЗУНР// Крихівецька громада. – 2022. – № 2–3 (6–7). – 14 жовтня. – С. 3. – Режим доступу : https://drive.google.com/file/d/1BjKPPxXHeDpwLt6IeX5J3DnIwbelJcok/view
  16. Соловка Л., Ганцюк П. Відкриваємо нові імена [про подружжя відомих на Західній Україні громадських діячів Антіна і Ольги Дівнич] // Крихівецька родина. – 2017. – № 5 (12). – 24 серпня. – С. 3. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-24-08-2017-r-5-12.html
  17. Жерноклеєв О., Соловка Л. МИДЛОВСЬКІ: СВЯЩЕНИКИ, ЮРИСТИ, ПИСЬМЕННИКИ, ГРОМАДСЬКІ ДІЯЧІ // // Крихівецька родина. – 2020. –– № 4–5 (31–32). – 18 червня. – С. 2. – Режим доступу https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-18-06-2020-r-4-5-31-32.html
  18. Соловка Л. Відкриваємо нові імена: СЕЛЕПЕЙ Дмитро: вояк УСС, УГА та Армії УНР, відомий лікар і громадський діяч // Крихівецька родина. – 2020. –– № 2 (30). – 22 січня. – С. 5.
  19. Соловка Л. Вони загинули в часі «визволення» [[Про нагороджених посмертно Залізним пластовим Хрестом репресованих Антіна ГАШПАРА та Богдана ЯНОВСЬКОГО] // Крихівецька громада. – 2022. – № 2–3 (6–7). – 14 жовтня. – С. 2–3. – Режим доступу : https://drive.google.com/file/d/1BjKPPxXHeDpwLt6IeX5J3DnIwbelJcok/view
  20. Розлуцький Н., Соловка Л., Ганцюк П. Крихівці у національно-визвольній боротьбі 1940–1950-х років // Крихівецька родина. – 2016. – № 6. – 4 жовтня. – С. 3. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-04-10-2016-r-6.html
  21. Соловка Л. Крихівчани у боротьбі за волю й незалежність України: їх імена повинен знати кожен// Крихівецька громада. – 2021. – № 3(4). – 24 серпня. – С. 1–3. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1cMGfBqykIaFMGCP-ZzoNyAOEojYb5eIl/view
  22. Соловка Л. До 80-річчя створення УПА: Крихівчани – вояки УПА. Крихівчани – зв’язкові УПА. Вояки УПА та члени ОУН – загиблі у боротьбі з комуністичним режимом у 1940-х – 1950-х на теренах Крихівців // Крихівецька громада. – 2022. – № 2–3 (6–7). – 14 жовтня. – С. 2–3. – Режим доступу : https://drive.google.com/file/d/1BjKPPxXHeDpwLt6IeX5J3DnIwbelJcok/view
  23. Живі свідки історії [спогади репресованих крихівчан, записані Л. Соловкою] // Крихівецька родина. – 2016. – № 5. – 23 серпня. – С. 6–7. – Режим доступу :https://krykhivtsi.if.ua/krykhivetska-rodyna-5-23-08-16.html
  24. Соловка Л. М. Долі сімей репресованих // Крихівецька родина. – 2016. – № 3. – 27 квітня. – С. 3. – Режим доступу: https://krykhivtsi.if.ua/krykhivetska-rodyna-3-27-04-16.html
  25. Соловка Л. Васьків (з дому Лаврук) Софія Василівна // Крихівецька родина. – 2016. – № 4. – 8 липня. – С. 2. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/krykhivetska-rodyna-4-08-07-16.html
  26. Вони загинули на сході, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України у ХХІ ст. [спогади про ЧОМКА Я. та БЕЗПАЛЬКА П., записала Л. Соловка] // Крихівецька родина. – 2016. – № 5. – 23 серпня. – С. 8. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/krykhivetska-rodyna-5-23-08-16.html
  27. Іващенко М., Соловка Л. Крихівецькі воїни АТО // Крихівецька родина. – 2016. – № 6. – 4 жовтня. – С. 2. – Режим доступу :https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-04-10-2016-r-6.html
  28. Соловка Л. Крихівецькі воїни АТО/ООС на передовій: це їм ми завдячуємо нині збереженням незалежності України // Крихівецька громада. – 2020. – № 6 (33). – 21 серпня. – С. 1, 3. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1EAyS11YeD1m28mR6vCpo8cgljWE-XGW8/view
  29. Соловка Л. День захисників і захисниць України в умовах війни // Крихівецька громада. – 2022. – № 2–3 (6–7). – 14 жовтня. – С. 6–7. – Режим доступу : https://drive.google.com/file/d/1BjKPPxXHeDpwLt6IeX5J3DnIwbelJcok/view
  30. Соловка Л. 23 травня Україна відзначає День героїв [Про «Людину року» в Івано-Франківську в 2019 р. воїна АТО і волонтера Ігоря Лукиніва]. – Крихівецька родина. – 2020. – № 4–5 (31–32). – 18 червня. – С. 7. – Режим доступу https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-18-06-2020-r-4-5-31-32.html
  31. Соловка Л. Незламна краса [про долю репресованої Ткачук Ганни Іванівни] // Крихівецька родина. – 2019. – № 1 (22). – С. 3. – Режим доступу : https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-03-01-2019-r-1-22.html
  32. Соловка Л. Педагоги-патріоти Роздільські // Крихівецька родина. – 2018. – № 7 (20). – С. 5. – Режим доступу :https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-12-10-2018-r-7-20.html
  33. Соловка Л. Родина вчителів [Д. М. Якимчук, В. В. Якимчук (із д. Пресіч)] // Крихівецька родина. – 2017. – № 6 (13). – С. 7. – Режим доступу :https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-14-10-2017-r-6-13.html
  34. Соловка Л. Відкриття Народного дому // Крихівецька родина. – 2018. – №1 (14). – 6 січня. – С. 3. – Режим доступу :https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-06-01-2018-r-1-14.html
  35. Малик О., Соловка Л. Різдвяні традиції Крихівців // Крихівецька родина. – 2016. – № 7. – 21 грудня. – С. 2–3. https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-21-12-2016-r-7.html
  1. Соловка Л. М.Залишили по собі добрий слід : розвиток сільської медицини – висхідний на нисхідний шляхи (на прикладі с. Чортовець мовою документів) // Край. – 2011. – 10 червня.
  2. Соловка Л. Крихівчани-медики на передовій: Малофій Л. С., Малофій Л. Л., Романишин Р. Д., Зозуляк З. В. // Крихівецька родина. – 2020. – № 4–5 (31–32). – 18 червня. – С. 4–5. – Режим доступу https://krykhivtsi.if.ua/gazeta-krixivecka-rodina-vid-18-06-2020-r-4-5-31-32.html
  3. Соловка Л. Боротьба з епідемією коронавірусу. Крихівчани-медики на передовій // Крихівецька родина. – 2020. – № 6 (33). – 28 серпня. – С. 4. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1EAyS11YeD1m28mR6vCpo8cgljWE-XGW8/view

ГЕНОЦИДИ ХХ СТОЛІТТЯ

  1. Соловка Л., Оришко С. 150 із 150 тисяч… : Голокост євреїв Прикарпаття як складова етнодемографічної Катастрофи Східної Галичини / наук. ред. Максим Гон. – Івано-Франківськ : Фоліант, 2019. – 576 с., іл.
  2. Місця скорботи (Івано-Франківська область) 1941 –1944 рр. / упоряд.: І. Кабанчик, О. Богун; арх. мат.: Л Соловка., О. Круглов, Я. Хонігсман – Львів, 2005. – 16 с.
  3. Станиславів і Голодомор 1932-1933 рр. : документальні свідчення про реакцію станиславівців на геноцид українського народу 1932-1933 рр. / упорядники І. Монолатій, Л. Соловка. – Івано-Франківськ, 2009. – 64 с.
  4. Соловка Л. М. Етнодемографічні наслідки геноцидів на Прикарпатті середини ХХ століття // Галичина. – 2011. – № 18–19. – C. 262–268. – Режим доступу : http://if.archives.gov.ua/pdf/publications_0003.pdf
  5. Соловка Л. М. Голодомор 1946–1947 рр. на Прикарпатті // Книга Скорботи, Пам’яті і Шани України. Голод на Прикарпатті (1946–          1947 рр.). – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2016. – С. 6–14.
  6. Соловка Л. М. Голодомор 1946-1947 рр. на Станіславщині // Край. – 2008. – № 40, 44.
  7. Соловка Л. М. Холокост на Станіславщині: хронологія злочину за документами ДАІФО // Світ молоді. – 2001. – 22 червня.
  8. Соловка Л. М. Катастрофа єврейських громад Галичини: джерела до її вивчення у фондах Державного архіву Івано-Франківської області // Студії з архівної справи й документознавства. – 2011. – № 19. – Кн. 2. – С. 76–– Режим доступу : http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe
  9. Соловка Л. М. Холокост на Станіславщині (Хронологія злочину за документами Державного архіву Івано-Франківської області) // Проблемы Холокоста в Украине: тезисы докладов и сообщений Второй Международной научной конференции (Днепропетровск, 2002). – Запорожье, 2003. – Вып. 2. – С. 63-
  10. Соловка Л. М. Холокост на Станіславщині (Хронологія злочину за документами Державного архіву Івано-Франківської області) // Ткума. – № 2. – С. 1–2; № 3. – С. 5; №4. – С. 5.
  11. Соловка Л. М. Геноцид євреїв Станіслава в роки Другої світової війни // Вісник Прикарпатського університету: Історія. – Івано-Франківськ, 2008. – Випуск ХIV. – С. 35–43.
  12. Соловка Л. М. Голокост євреїв Коломийського округу дистрикту Галичина (1941–1944 рр.) // Вісник Прикарпатського університету: Історія. – Вип. ХVІ. – Івано-Франківськ, 2009. – С. 9–
  13. Соловка Л. Передмова до українського видання // Реньє А. Тоді в Болехові. Гебрейська одіссея / переклад з нім. Галина Петросаняк. – С. 3–15.

 ЮДАЇКА

  1. Монолатій І., Гон М., Соловка Л. Етнічні спільноти: Єврейська спільнота міста // Станиславів – Станіслав – Івано-Франківськ: монографія: до 350-річчя Івано-Франківська, 1662–2012 / ПНУ ім. В. Стефаника та ін. ; [авт. ідеї В.Анушкевичус, голов. ред. В. Великочий]. – Івано-Франківськ; Л.; К.: Манускрипт-Львів, 2012. – С. 168–177.
  2. Соловка Л.Источники по иудаике в фондах государственного архива Ивано-Франковской области (краткий тематический обзор) // Материалы Десятой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. –Часть 1. – Москва, 2003. – С. 152–
  3. Соловка Л. М.Документи з історії євреїв Галичини і Польщі в першій половині ХХ століття у фондах ДАІФО // Доля єврейських громад Центральної та Східної Європи в першій половині ХХ століття : матеріали ХІ міжнародної наукової конференції, 26–28 серпня2003 р. – Київ, 2004. – С. 198–200. – Режим доступу : http://judaica.kiev.ua/old/Conference/Conf2003/31.htm
  4. Соловка Л. Колекція документів з історії діяльності єврейських організацій в Галичині в 1920-х – 1930-х рр. у фондах Державного архіву Івано-Франківської області (короткий джерелознавчий огляд) // Єврейська культурна спадщина України : матеріали міжнародної наукової конференції «Збереження та популяризація єврейської культурної спадщини України», Київ, 26–27 жовтня 2016 року. – К.: Дух і Літера, 2018. – С. 130–156.
  5. Соловка Л. Діяльність сіоністських партій і організацій міста Станіслава в 30-х рр. ХХ століття (за матеріалами ДАІФО) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Рівне, 2008. – Вип. 14. – С. 53–57. – Режим доступу : http://if.archives.gov.ua/pdf/exp_41_1_03.pdf
  6. Соловка Л. М. Відображення тенденцій національної політики в СРСР в 1944–1954 рр. щодо євреїв в документах ДАІФО // Друга світова війна і доля народів України: 3-я Всеукраїнська наукова конференція (м. Київ, 27–28 жовтня 2008 р.). Тези доповідей. – К., 2008. – С. 72–73. – Режим доступу : http://history.org.ua/LiberUA/epubl_2008_konf/epubl_2008_konf.pdf
  7. Соловка Л. М.В борьбе за создание еврейского государства: деятельность сионистских партий и организаций г. Станислава в 30-х гг. ХХ века (по материалам Государственного архива Ивано-Франковской области) // Материалы Пятнадцатой ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. – Москва, 2008. – Ч. 1 – С. 250–258. – Режим доступу : https://sefer.ru/rus/publications/STATE_OF_ISRAEL_60_YEARS_OF_HISTORY.pdf
  8. Соловка Л. М. Галицьке єврейство: втрачений пласт та розірвана пам’ять // ХХ століття – етнонаціональний вимір та проблеми Голокосту: збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції (м. Житомир, 22–23 жовтня 2010 р.). – Дніпропетровськ: Вид-во Центр «Ткума», 2011. – С. 29–38. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/13361/1/3.4_Zhitomir_Conf_2.pdf

ДОПИСИ до часопису «МІСІОНЕРИ СЛОВА»

  1. Соловка Л. Голодомор: «Пам’ять єднає» //  Місіонери Слова. – 2015. – № 6 (32). – С. 6.
  2. Соловка Л. М. Пам’ятаємо. Перемагаємо. 1939–1945 // Місіонери слова. – 2015. – № 5 (31) вересень – жовтень. – С. 4–5.
  3. Соловка Л. До 70-х роковин Голодомору 1946–1947 рр. // Місіонери Слова. – 2016. – № 5 (37). – С. 6.
  4. Соловка Л. 22 січня – День Соборності України // Місіонери Слова. – 2017. – № 1 (38). – С. 6.
  5. Соловка Л. 2016-й – рік Державності України // Місіонери Слова. – 2016. – № 4 (36). – С. 2, 6.
  6. Соловка Л. Тільки разом збережемо Незалежність. Україна єдина з власної волі від 1919 року // Місіонери Слова. – 2016. – № 1 (33). – С. 6–7.
Лекція у Центрі «УСЕСВІТ РОМАД» до 81-х роковин одного з наймасовіших розстрілів мирного єврейського населення в Європі 12.10.1941

ГЕНОЦИД. Про те, що Україні рф розгортає не традиційну війну на полі бою, а геноцид, ми писалище 03.03.2022. На підтвердження цьому кожний день нині, на жаль, приносить всебільше й більше свідчень. А чи більше розуміння у світі? Питання, навіть після останніх масових ракетних атак, – все ще риторичне. Коли світ спить, або ж умиротворяє агресора, дає йому можливість зробити перший – другий – третій і всі наступні кроки, світ має розуміти, що маховик «держави-терориста» набирає обертів вже сам по собі, розкручується своїм диявольським темпом. Свідчення цьому: більше 10 мільйонів жертв трьох Голодоморів в Україні – центрі й житниці Європи, 6 мільйонів жертв Голокосту. І це не тільки наслідки дій держав-терористів, це і наслідки мовчання  світу… Світу, який повинен згадати, що держава-агресор Третій райх терпіла поразку на полі бою, але свій план знищення окремої нації «реалізовувала», безупинно відправляючи нові поїзди з жертвами до крематоріїв…«Нацизм – це тотальна поразка християнства, яке не розпізнало… огидне тріумфальне обличчя диявола!» (Мирослав Маринович). «Цей екзамен людство не здало, навіть більше й не винесло уроку, створивши ще страшніший механізм масового знищення ніж газові камери – ядерну зброю, а на зміну епохам комунізму, атеїзму, нацизму прийшла епоха сатанізму… Але одне є незмінним – вибір і відповідальність залишається за кожною людиною зокрема» (Соловка Л., Оришко С. 150 із 150 тисяч… : Голокост євреїв Прикарпаття як складова етнодемографічної Катастрофи Східної Галичини» Івано-Франківськ : Фоліант, 2019. – С. 424).

 ОДИН ДЕНЬ З ІСТОРІЇГЕНОЦИДІВ – 12 жовтня 1941 р. У цей день відбувся один із наймасовіших розстрілів у Європі, коли на єврейському цвинтарі нинішнього Івано-Франківська, який став нашим «Бабиним Яром», загинуло за різними даними від 7 до 12 тисяч осіб… Детальніше про це у лекції-екскурсії «Чорна неділя» 12 жовтня 1941 р. Хоша’на Рабба –“Врятуй нас!”» (лектор – Любов Соловка, Народний університет громад. Онлайн-варіант лекції Ви можете побачити на ютуб-каналі Студії  «КРІХ КРЕС»: https://www.youtube.com/watch?v=g57PBdfi22c

 ОДИН УРИВОК ІЗ ТВОРУ лауреата Нобелівської премії миру (1986), письменника Елі Візеля, який пережив пекло Голокосту, десять років мовчав, а потім написав так, що про Голокост дізнався весь світ. «У розпорядженні [старости концентраційного табору] був маленький хлопчик… дитина з витонченими й правильними рисами обличчя. Обличчямвіннагадувавсумногоянгола[повішений нацистами]… Однак третій зашморг все ще конвульсивно здригався; через свою легку вагу дитина була ще жива… Понад півгодини він залишався в такому стані, розіп’ятий між життям і смертю, повільно вмираючи на наших очах… Він був ще живий, коли я проходив повз нього… За своєю спиною я знову почув той самий чоловічий голос, що запитував: «Де тепер Бог?» І я почув, як мій внутрішній голос відповів на це: «Де Він, питаєте? Він тут – Він висить на шибениці…»(Елі Візель «Ніч»)

Цьогоріч, завдяки Департаменту інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв’язків, туризму та промоцій Івано-Франківської міської ради, Народний університет громад імені Петра Ісаїва, Центр «УСЕСВІТ ГРОМАД»  був долучений до проєкту «Дослідження та збереження єврейської культурної спадщини на прикордонній території» (у рамках Програми транскордонного співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014–2020 рр., за підтримки ЄС). У рамках проекту керівник Центру «УСЕСВІТ ГРОМАД» Любов Соловка у складі делегації від Івано-Франківщини побувала на пам’ятних заходах біля Меморіалу жертв Голокосту та на відкритті Музею Елі Візеля у м. Сигіт (Румунія). Реконструкція музею здійснювалась за кошти ЄС саме в рамках цього проекту. Безцінний досвід вшанування кожного ІМЕНІ, розуміння масштабів геноцидів, які не мають кордонів… «НЕМАЄ ГЕНОЦИДУ ПРОТИ КОГОСЬ, ГЕНОЦИД ЗАВЖДИ ПРОТИ ВСІХ» (Михайло Гефтер).

 ОДИН ІЗ ВОЇНІВ, який боронить на фронті Україну від рф, що веде війну на знищення Української держави та здійснює геноцид українців, є історик,політолог, автор численних наукових праць, у т. ч. посібника «Геноциди першої половини ХХ століття» (Івано-Франківськ, 2009), професор кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету, доктор політичних наук, громадський діяч, випускник Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (1990) – Максим Мойсейович Гон. У свій час, нам пощастило працювати пліч-о-пліч над працею: Соловка Л., Оришко С. 150 із 150 тисяч… : Голокост євреїв Прикарпаття як складова етнодемографічної Катастрофи Східної Галичини» Івано-Франківськ : Фоліант, 2019. – 576 с., іл. Максим Мойсейович був науковим редактором цього складного науково-історичного видання.  Гордимося й нинішньою громадянською позицією професора Гона, адже він із перших днів у складі артилерії ЗСУ на гарячих просторах Донеччини. У переддень Дня захисників і захисниць України низький уклін, Вам, Максиме Мойсейовичу, за мужність, стійкість та патріотизм. Бажаємо Божої опіки Вам на всіх бойових стежинах, повернення неушкодженим та з Перемогою!

ДО 3-ї РІЧНИЦІ СТВОРЕННЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

У відзначенні 3-ї річниці створення Івано-Франківської територіальної громади взяли участь староста Надія Фотуйма, завідувачка бібліотеки-філія № 9 Івано-Франківської МЦБС, с. Крихівці Оксана Малик, народний аматорський вокальний ансамбль «Гармонія» Народного дому с. Крихівці (керівник – Лілія Громоляк), солісти Віктор Струк та Іван Стефінів. Цьогоріч біля стадіону «Рух» у Івано-Франківську було організовано сільськогосподарський ярмарок, лунали патріотичні пісні та проводились майстер-класи. «Чекаємо наших воїнів з перемогою та дякуємо усім, хто своєю працею цю перемогу наближає»,  – зазначила з нагоди свята староста Крихівецького старостинського округу Надія Фотуйма.

До привітань  із 3-ю річницею створення Івано-Франківської територіальної громади приєдналися й Народний університет громад ім. Петра Ісаїва та Центр «УСЕСВІТ ГРОМАД». «У цей день хочемо подякувати і прозвітувати. Насамперед, подякувати Богові та ЗСУ за мирне небо над громадою, за можливість творити. Подякувати о.-м. Володимиру Чорнію за благословення розробки у мирний 2021 р. Інтеграційного проєкту «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБ’ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА: ВІХИ ТИСЯЧОЛІТЬ ТА СУЗІР’Я ІМЕН» (проєкт передбачає до 5-ліття громади випуск ювілейного однойменного науково-краєзнавчого видання). Подякувати заступнику міського голови Віталію Федоріву, начальнику Управління інтеграції громад виконкому Івано-Франківської міської ради Андрію Деркачу та старості Крихівецького старостинського округу Надії Фотуймі за організаційні зусилля з підтримки проєкту. Здавалося, що всі мирні творчі проєкти перекреслила війна… Але у вересні 2022-го ми таки розпочали роботу над реалізацією задуманого, за що щиро вдячні Руслану Марцінківу! У нашого міського голови Івано-Франківської ОТГ є чітке розуміння, що історія – це теж наша зброя і фундамент, що інформаційний фронт є не менш важливим, адже тут теж треба мати свої форпости, червоні лінії, тримати оборону та вести наступ. Червоною ниткою, закладеною розробниками у проєкт, є концепція відомого діаспорного історика та першого українського історика нашого міста Петра Ісаїва про давню історію міста, як, насамперед, історію теренів. У своїй праці «Історія міста Станиславова» Петро Ісаїв ділить «Історію міста Станиславова» на дві частини: «Історія території» та власне «Історія міста». Наше видання спрямоване на синтез історії теренів ОТГ і людей, які мешкали тут з діда-прадіда, та які цю історію творили й продовжують творити. Такий підхід дозволить простежити основні віхи поступу автохтонного населення краю, починаючи з 35–10 тисячоліття до Р. Хр. Спробуємо відтворити основні й найбільш важливі історичні події, відкрити один для одного чимало яскравих, незвіданих і таємничих сторінок та імен. Запрошуємо до співпраці в рамках проєкту представників адміністрації старостинських округів, культосвітньої та громадських еліт населених пунктів ОТГ. Творимо заради Перемоги та поступу Івано-Франківської ОТГ на фундаменті тисячоліть!!!»

16 вересня до Крихівців завітала делегація з Румунії!

Візит відбувся  в рамках обмінного туру проєкту «Дослідження та збереження єврейської культурної спадщини на прикордонній території» (програма ЄС щодо транскордонного співробітництва Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014–2020 рр.). У Крихівцях гості відвідали Історико-етнографічний музей громади Крихівців». Екскурсію «Тут все починалось…» (про шеститисячолітній поступ автохтонного населення краю) провела директорка, історик-джерелознавець Любов Соловка. Гості, направду, із великим зацікавленням слухали розповіді про віднайдення на теренах Крихівецької громади, трипільського скарбу, сліди кельтів/галлів, укріплений Кріх/Двір Креха, де бере початок Покутська височина, давньослов’янське поселення роду-племені крехівців із союзу білих хорватів, форпост лицарів короля Данила у княжі часи, дідичів Крехівців (Креховецьких, Потоцьких, Дошота, Ромашканів, Якова Фаєрштейна та Аделю (з Гартенбергів) та про набуття Крехівцями ще в 1619 р. статусу містечка  та ін.

Завітали гості й до Інтерактивного громадського наукового та культурного центру «УСЕСВІТ ГРОМАД», в рамках якого діє сектор юдаїки. Спільно з Народним університетом громад ім. Петра Ісаїва (при Народному домі с. Крихівці)  Центр «УСЕСВІТ ГРОМАД»  розгорнув тут декілька актуальних, у нинішній воєнний час, виставок: «ГЕНОЦИДИ ХХ століття: Досвід пережиття», «1942-й і 2022-й – найстрашніші роки в історії єврейського й українського народів». Гості мали змогу побачити як працюють народознавці й краєзнавці «Кріх КРЕС» в умовах війни, займаючись і просвітництвом, і науковою діяльністю і волонтерством. Дякуємо Департаменту інвестиційної політики, проєктів, міжнародних зв’язків, туризму та промоцій міста Івано-Франківської міської ради за ініціативу у відвіданні делегації з Румунії громадських інституцій у Крихівцях.  Староста Крихівецького старостинського округу подарувала нашим гостям на пам’ять горнятка із символами громади.

Читати далі